Дослідження проводилось шляхом онлайн-анкетування та глибинних інтерв’ю з представни_цями громадського кліматичного руху та представни_цями органів влади.

За допомогою онлайн-анкетування було зібрано 55 відповідей активіст_ок громадського кліматичного руху та 23 представни_ць органів влади. У порівнянні з першою хвилею опитування, цього
року ми зібрали на 11 відповідей громадських активіст_ок менше. Ми припускаємо, що через кризу, спричинену COVID-19, деякі ініціативи та активіст_ки перестали займатися кліматичними та екологічними темами, що підтвердилось під час інтерв’ю з деякими представни_цями руху.

Серед активіст_ок було опитано респондент_ок з різним досвідом
залучення до громадської діяльності у сфері клімату, енергетики та
збереження довкілля. Трохи менше половини опитаних займаються
цією діяльністю від 1 до 5 років, більше половини — понад 5 років.

На думку більшості, як представни_ць органів влади, так і представни_ць громадського кліматичного руху, можливості
співпраці між двома сторонами у 2020 році не зменшились. Переважно респондент_ки говорили про те, що можливості співпраці або ніяк не змінились за останній рік (31% щодо органів місцевої влади й 24% щодо органів державної влади), або збільшились (42% щодо органів місцевої влади й 39% щодо органів державної влади). Водночас значна частина активіст_ок вважають, що значного поліпшення співпраці не відбулося, і кількість можливостей для співпраці протягом останнього року все ж дещо або значно (20% щодо органів місцевої влади й 18% щодо органів державної влади) зменшилась. Натомість у 2019 році активіст_ки могли мати більше можливостей для співпраці з органами державної влади, оскільки тоді про збільшення співпраці зазначали 55% респондент_ок, а про зменшення — 9%, що вдвічі менше, ніж у 2020 році.

Такі не однозначні результати можуть, зокрема, бути наслідком пандемії та переміщення комунікації та взаємодії між органами влади та громадським рухом онлайн. За таких умов важливу роль відігравали попередні особистісні контакти. Наявність попереднього успішного досвіду взаємодії могла забезпечити менш «болісний» процес переходу до онлайн-взаємодії без втрати можливостей для комунікації та співпраці. Водночас для тих, хто не мали попередніх контактів або досвіду взаємодії, перехід до онлайн-комунікації дійсно міг означати зменшення можливостей для співпраці. Також деяку роль в різних оцінках змін у можливостях співпраці протягом 2020 року могли відігравати кадрові зміни у державних та місцевих органах влади.

Відповідно, деякі громадські організації та активіст_ки за таких змін втрачали вже існуючі контакти, натомість інші могли їх набувати. Особливо за умов потрапляння до органів влади представни_ць громадянського суспільства.

Є позитивні випадки залучення громадськості на етапі планування та розробки рішень, а не коли рішення вже прийняли. Водночас такі випадки є точковими, а не системними. Натомість активіст_ки та представни_ці громадських організацій вважають таку залученість більш ефективною, а тому для покращення співпраці між органами влади та громадським рухом можна розвивати та систематизувати залучення громадськості на етапі розробки документів, радше, ніж лише їхнього коментування. Таку співпрацю можна було б налагодити за допомогою різних інструментів, зокрема, робочих груп.

На посилення співпраці між активіст_ками та представни_цями
органів влади могли вплинути такі чинники: місцеві вибори, перехід громадських активіст_ок до органів влади, долучення до ЄЗК, наявність позитивного досвіду співпраці між активіст_ками та службови_цями, підвищення рівня професійності кліматичних громадських організацій, бажання органів влади отримувати експертну допомогу від громадськості. На зменшення можливостей співпраці могли впливати такі чинники: зміна пріоритетів органів влади у фінансуванні через COVID-19, яка відбулась не на користь «зелених» проєктів, карантинні заходи. Не всі інструменти співпраці було можливо адаптувати до онлайн-формату. Окрім цього, при переході інструментів до онлайн-форматів, важливими також виявились напрацьовані під час попередньої взаємодії особисті контакти. Відповідно, відсутність офлайн-заходів ймовірно зменшувала можливість набуття нових контактів для представни_ць громадського руху, особливо нових чи менш досвідчених ініціатив чи організацій.

Кліматичні активіст_ки та представни_ці органів влади вбачають різні перешкоди у взаємодії одна між одною. Спільною ознакою цих перешкод є їхня системність, окрім пандемії коронавірусу. Активіст_ки вважають суттєвими перешкодами: відсутність спільного бачення органів влади і ГО щодо кліматичних і екологічних змін і політик; різні цілі активіст_ок та представни_ць органів влади, відсутність у чиновни_ць розуміння важливості кліматичних та екологічних тем, відсутність стратегічного бачення та довгострокового планування, відсутність партнерської співпраці між сторонами.

На думку представни_ць органів влади основними перешкодами є: непоінформованість громадськості про роботу органів влади, низький рівень довіри ГО до органів влади, пандемія COVID-19, обмеженість каналів спілкування з активіст_ками, відсутність спільного бачення та партнерської співпраці між сторонами, небажання активіст_ок йти на компроміс.

Найефективнішими інструментами співпраці учасни_ці дослідження вважали неформальні, особистісні інструменти. Вони більшою мірою стосуються інформування та консультування, ніж співпраці та діалогу. Одними з найбільш ефективних інструментів є соціальні мережі, публікації матеріалів у ЗМІ, неформальне спілкування. На думку службов_иць, окрім вище зазначених, такими є робочі групи, засідання та спільні проєкти. В 2020 році зросли оцінки в онлайн-пропозицій до проєктів документів. Зменшились оцінки, в порівнянні з 2019 роком, у громадського бюджету та вуличних акцій, мітингів, збору підписів.

Опитані представни_ці органів влади вважають, що ініціатор_ками співпраці є у рівній мірі як громадські організації, так і органи влади. Натомість за оцінками опитаних представни_ць громадських організацій, саме активіст_ки кліматичного руху частіше ініціюють співпрацю з органами влади. На думку активіст_ок, запит на співпрацю з боку органів влади не завжди є системним і може залежати від випадкових чинників або конкретних людей. Проте громадські організації зазвичай готові відгукнутися на запит, ініційований з боку органів влади, знайти для цього додаткові ресурси.

Для опитаних нами громадських активіст_ок основна мета співпраці з органами влади полягає в адвокатуванні прийняття рішень щодо політик. А для представни_ць органів влади — це покращення суспільного прийняття своєї діяльності.

Рекомендації органам влади активіст_ки найчастіше подають усно під час неформальних розмов або подій. Натомість майже половина опитаних представни_ць громадських організацій подають рекомендації у текстовому форматі. Найбільш ефективними інструментами подання рекомендацій учасни_ці анкетування оцінили участь і подання пропозицій у робочих групах, а найменш ефективними — відкриті листи. Це може бути пов’язано з тим, що формат робочих груп є більш системним інструментом залучення. Він уможливлює безпосередній вплив на зміст і формулювання документів і рішень.

За оцінками учасни_ць опитування, всередині кліматичного руху є тенденція як до наявності спільного бачення щодо розвитку кліматичного руху і політик, так і до непоінформованості про роботу інших учасни_ць руху. Водночас, на думку опитаних активіст_ок, взаємодія всередині органів влади характеризується браком спільного бачення й наявністю конфліктів. До того ж пандемія COVID-19 вплинула на можливості нетворкінгу всередині кліматичного руху у бік зменшення комунікації й партнерств.

Завантажити порадник у PDF (2 МБ)