Відповідно до ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб — підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідні граничні обмеження щодо розрахунків готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148. Пунктом 7 даного Положення встановлені обмеження лише щодо розрахунків готівкою фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі понад 50 000 грн. 

Таким чином, законодавство не містить обмежень щодо розрахунків готівкою за договорами оренди, а тому внесення орендної плати може здійснюватись у готівковій чи безготівковій формі на вибір сторін.

Перевагою внесення орендної плати у безготівковій формі є можливість сторін беззаперечно довести виконання/невиконання обов’язку своєчасного внесення орендної плати. Якщо орендна плата вноситься готівкою, в якості підтвердження можна передбачити договором акт внесення орендної плати, який іде додатком до договору (може бути табличка: місяць — сума — підписи сторін навпроти кожного місяця).

Отримана орендодавцем орендна плата є його доходом. Сплата податку з доходу — персональний обов’язок тієї особи, яка отримує дохід. За ухилення орендодавця від сплати податків з доходу від здачі майна в оренду юридичну відповідальність може нести лише сам орендодавець, на орендаря це жодним чином не впливає.