Скільки книжок може вичитати редактор_ка за ніч? Чи існують посади перекладач_ок в українських видавництвах? Скільки замовлень на переклад чи редагування треба взяти, щоб забезпечити собі гідне життя? Де і як об’єднуватись працівни_цям видавничої галузі? Якою є праця редактор_ок, верстальни_ць, коректор_ок, перекладач_ок, піарни_ць, ілюстратор_ок та усіх-усіх у контексті сучасного українського книговидання?

Послухати випуск можна також тут:

Нагадуємо, що ви можете розповісти про свій досвід роботи у сфері культури та поділитися враженнями від подкасту. Чекаємо на ваші історії та відгуки у цій формі.

Ведуча: Ольга Дубчак, співзасновниця та головна редакторка видавництва «Віхола», Марина Дубина, перекладачка, редакторка, активістка, координаторка сайд-проєктів Translatorium.

Монтаж і звук: катерина бабич. Ілюстрації: Анна Іваненко.

Подкаст виходить за підтримки Українського культурного фонду.

Конспект епізоду

Ольга Дубчак навчалася на факультеті української філології та літературного редагування університету ім. Драгоманова. Працювала редакторкою у навчальному видавництві, потім була головною редакторкою в іншому видавництві, зараз є співвласницею третього видавництва в її житті — видавництва «Віхола».

Марина Дубина навчалася в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Працювала як перекладачка коміксів у видавництві «Рідна мова», потім почала редагувати комікси, пізніше відродила з друзями українське видавництво «Боривітер». Вони вже випустили першу частину коміксу «Кода», і незабаром вийде друга. Марина також організовує фестиваль TRANSLATORIUM і є учасницею ініціативи «Перекладачі в дії/Translators in Action». Зараз Марина вступила в магістратуру в University College London на видавничу справу.

Видавництво і переклад

Хто залучений у створення книжки? Письменни_ця — це двигун тем, з неї починається книжка, але вона є лише однією з вершин. Також над книгою працюють редактор_ки, художни_ці, коректор_ки, верстальни_ці і багато людей, які формують видавничий цех. На прикладі видавництва «Віхола» можна спостерігати, що роботи багато, команда невелика, гонорари також невеликі, тож може настати вигорання.

Перекладач_ка чи редактор_ка — це зазвичай фріланс-робота без стабільності, захищеності, нормованих робочих годин. Для того, щоб триматися на плаву, потрібно набирати проєкти так, щоб після завершення одного проєкту одразу приходила зарплата за попередній. Однак не завжди вдається все організувати саме так, адже видавці іноді платять через пів року після початку роботи.

Постанова Кабміну № 72 від 2003 року «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав» регулює ставки за переклад. Згідно з нею, 1800 знаків (1 сторінка) перекладу до оподаткування коштує 215 гривень, приблизно 180 гривень після оподаткування. Так не платить майже ніхто на ринку. Зазвичай платять 100 гривень за 1000 знаків, тож книжка на 300 тисяч знаків коштує 30 тисяч грн — це близько 4-5 місяців роботи перекладач_ки.

У 2019 році ініціатива «Перекладачі в дії» проводили опитування серед перекладач_ок про оплату їхньої праці, а також про основні проблеми в галузі. Значна частина опитаних розповіли, що протягом останнього року отримували оплату за тарифами, нижчими від затверджених Кабміном, а третина учасни_ць опитування отримували менше ніж 50 гривень за 1800 знаків.

Зазвичай перекладач_ка — людина на аутсорсі, а не в штаті видавництва. Працювати на фрілансі — це робота на невигідних умовах. Ми ходидо по колу: видавці не хочуть платити великі гроші, а фрілансер_ки не хочуть працювати за мало грошей. Це стосується редактор_ок, перекладач_ок, верстальни_ць, ілюстратор_ок — усіх залучених до створення книжки.

Серед перекладач_ок багато чоловіків. Кожного року ініціатива «Перекладачі в дії» проводить опитування серед перекладач_ок, за результатами якого зрозуміло, що жінок трохи більше, але чоловіків також багато. Жінки більш видимі як маса, а чоловіки видимі як окремі зірки. Жінки намагаються підіймати всю галузь до високого рівня видимості.

Про власні проєкти та ініціативи

Видавництво «Віхола». Коли видавництво тільки утворилося, ми вирішили займатись українським нон-фікшном. Усе розпочалося з авторки Наталі Підлісної. З її книжки, що вийшла минулого вересня, розпочалася діяльність видавництва. Після книжки Олексія Коваленка «Фрукти проти овочів» почав поширюватися напрямок наук-попу, що зараз є основним напрямком видавництва. Також «Віхола» видає книжки широкого вжитку, бо саме такі книжки тягнуть за собою інші проєкти. Перші пів року видавництво працювало без зарплат, потім почало виплачувати невеликі винагороди. Зараз вони також працюють з фрілансер_ками за домовленістю.

Виробництво книги у «Віхолі». Книга може з’явитися двома шляхами. Перший — коли автор_ка приходить до видавництва зі своєю ідеєю. Другий — коли видавництво шукає автор_ку для власних ідей. «Віхола» видає лише книги українських автор_ок, тому вони пропускають етап перекладу й одразу переходять до редагування та корекції. «Я вважаю, що на редування потрібен щонайменше місяць. Однак у видавництвах інші умови, іноді на це є лише два тижні або й тиждень. А якщо поспішають до якихось дат, то можуть дати кілька ночей», — додає Ольга. Опісля книга йде у друк. Українські автор_ки хочуть уваги, хочуть, щоб ними постійно займалися, що є нормальним бажанням. Основний канал реалізації книжок — «Книгарня „Є“» і просування в соцмережах.

TRANSLATORIUM — це літературно-перекладацький фестиваль, присвячений художньому перекладу. Фестиваль утворився у Хмельницькому у 2017 році. Цей фестиваль — чудова нагода для нетворкінгу серед перекладач_ок.

Перший етап у підготовці до фестивалю — пошук фінансування. Цього року фінансування відбувається завдяки «Спільнокошту», де ми зібрали 120 тисяч гривень, і до них Міжнародний фонд «Відродження» додасть частину суми. Однак цих грошей недостатньо для проведення фестивалю. Другий крок — формування програми. Потім настає фаза просування. Завершальний етап — це реалізація фестивалю. У фестивалю є два основні напрямки програми: освітня та мистецька.

«Перекладачі в дії» — ініціатива Українського літературного центру. Основна мета цього об’єднання — зменшувати несправедливість у сфері книжкового перекладу, підвищувати видимість перекладач_ок. Завдяки цій ініціативі вдалося створити базу перекладач_ок, за допомогою якої видавництва можуть знаходити своїх перекладач_ок. Крім того, учасни_ці ініціативи пишуть статті — наприклад, на «Читомо» вийшла стаття «Шість з половиною хлібин: скільки коштує книжковий переклад в Україні». Шість з половиною хлібин — стільки можна купити за середню ставку перекладач_ки за сторінку.

Зараз «Перекладачі в дії» розробляють настільну гру про прекарність праці перекладач_ок в Україні. Крім того, вони планують видати рекомендації на основі попередніх досліджень щодо умов і оплати праці перекладач_ок в Україні про те, як діяти в різних ситуаціях.

Рекомендації

Конспект підготувала Нана Гарсеванішвілі