Сьогодні Київ живе з бюджетом, прийнятим 4 лютого 2014 року. Це було, як тепер виявилося, останнє засідання Київради попереднього скликання. Воно відбулося у приміщенні Печерської РДА спеціально заради затвердження бюджету. Проведення цього засідання було першим досягненням новопризначеного президентом Януковичем голови КМДА Володимира Макеєнка. Йому вдалося домовитися з тодішньою опозицією: остання погодилася не блокувати роботу нелегітимної, на її думку, Київради заради прийняття кошторису столиці.

Опозиціонери тоді казали, що не підтримують цей документ, але ліпше мати поганий бюджет, ніж не мати ніякого. Тож їхнє бажання змінити його після приходу до влади було вельми очікуваним. 7 квітня на сайті КМДА з’явився проект внесення змін до бюджету. Однак для його прийняття потрібне було рішення Київради і підпис виконувачки обов’язків мера Галини Гереги, залучати яких до процесу прийняття рішень нова влада, вочевидь, не хотіла.

Максимум, що можна зробити без рішення місцевої ради, – це перерозподілити бюджетні кошти. Саме цей спосіб обрав Володимир Бондаренко, коли видав 23 квітня Розпорядження КМДА №436.

Цей формат внесення змін до бюджету має певні обмеження. Зокрема, він передбачає лише перерозподіл асигнувань, тобто збільшення одних видатків за рахунок зменшення інших. Причому ці зміни повинні відбуватися лише в межах видатків, передбачених одному головному розпоряднику бюджетних коштів. У випадку Бюджету Києва такими розпорядниками є управління і департаменти КМДА, Секретаріат Київради і районні державні адміністрації. Тобто загальна сума коштів, передбачена в бюджеті кожному з них, не може змінюватися.

Можна говорити про два типи перерозподілу. Перший тип – міжкатегоріальний, коли змінюється категорія асигнувань: поточні роботи, проектні роботи, оплата за попередні роки тощо. Якщо проаналізувати проведений Бондаренком перерозподіл таким чином, бачимо, що видатки на поточні роботи зменшилися на 33 млн. грн., а на проектні роботи – майже на 2 млн. грн. Натомість ці гроші були спрямовані на проведення оплат за роботи, виконані у попередні роки.

У першій редакції бюджету стаття “оплата за виконані роботи” становила 32,6 млн. грн., а після перерозподілу ця сума зросла більш ніж удвічі, до 67 млн. Це свідчить про те, що повз першу версію бюджету пройшло більше половини боргів міста перед підрядниками. Це при тому, що бюджет затверджувався в лютому, а не наприкінці попереднього року, коли це могло бути виправдано відсутністю повної інформації про борги за поточний рік.

Другий тип перерозподілу асигнувань – між різними статтями бюджету або між різними об’єктами, які фінансуються за Програмою економічного і соціального розвитку. Аналіз такого перерозподілу може свідчити про пріоритети людини, яка прийняла ці рішення: забрати гроші з одного об’єкту і передати на інший. В нашому випадку йдеться про Володимира Бондаренка, одного з кандидатів на посаду Київського міського голови.

У сфері Департаменту ЖКГ голова КМДА вирішив зменшити видатки на встановлення у Києві модульних туалетів. Вивільнені кошти він спрямував переважно на переоснащення і реконструкцію полігону твердих побутових відходів №5, розташованого у селі Підгірці Обухівського району. Було також збільшено фінансування робіт з реконструкції дамб, які захищають мулові поля Бортницької станції аерації, а також деяких інших робіт.

Рішенням свого очільника місто також відмовилося від проектування нового кладовища по трасі Київ-Ірпінь, натомість ці кошти підуть на реконструкцію Байкового цвинтаря.

У сфері Департаменту будівництва та житлового забезпечення на дві третини урізано видатки на придбання житла для черговиків, у тому числі на зведення житлового комплексу по Милославській, 1, а також на реконструкцію пішохідної зони на Дніпровських схилах від Володимирської гірки до Лаври. Прийнято рішення про збільшення фінансування будівництва одних каналізаційних колекторів шляхом відмови від спорудження інших.

Більш ніж удвічі, з 56 до 118 млн., збільшилося фінансування добудови середньої школи № 128 поблизу станції метро Лівобережна. Додаткові кошти були спрямовані також на реконструкцію двох міських лікарень: Олександрівської та №12, розташованої на вулиці Підвисоцького.

Щодо транспорту відбулися наступні зміни. Фінансування позбавили будівництво під’їзної дороги і комунікацій до парку Біонік Хіл, а також під’їзної дороги від Червонозоряного проспекту до аеропорту в Жулянах. Те саме стосується завершення розв’язки на Московській площі та підготовчих робіт до реконструкції Жулянського шляхопроводу. Майже повністю урізано фінансування за статею “облаштування пішохідних переходів”.

Натомість ці кошти спрямовано на три об’єкти: Поштову площу, проспект Перемоги і Подільський мостовий перехід. Поштова отримала додатково 60 млн., і якщо ці кошти будуть освоєні, до кінця року її реконструкція має бути завершена на 92% (замість 78%, які передбачала перша редакція бюджету). На третину зросла сума, передбачена на рекострукцію проспекту Перемоги. Додаткових 19 млн. спрямовано на Подільський мостовий перехід: це приблизно та сума, на яку вирішили не облаштовувати пішохідні переходи.

Департамент міського благоустрою мусить відмовитися від реконструкції парку “Нивки”, а також від реконструкції оранжереї Київзеленбудівського КП УЗН Голосіївського району. Вивільнені кошти вирішено спрямувати на придбання спеціальної техніки для пожежогасіння та догляду за зеленими насадженнями, а також на реконструкцію наступних зелених зон: парк біля озера Тельбін, парк вздовж вулиці Малишка, парк Кіото, паркова зона вздовж проспекту Маяковського, сквер на Мартиросяна і Печерський ландшафтний парк.

У сфері компетенції районних державних адміністрацій перерозподіли між різними об’єктами відбулися у Дарницькому і Деснянському районах. У першому 1 млн. грн. буде витрачено на добудову амбулаторії сімейної медицини замість реконструкції парку “Позняки” на перетині проспекту Григоренка і вулиці Драгоманова, де мали встановити фонтанний комплекс. У Деснянському районі замість реконструкції школи № 23 у Биківні на 2,6 млн. буде здійснено роботи з розвитку інженерно-транспортної інфраструктури села Троєщина.

Частину внесених Бондаренком змін у бюджет можна пояснити потребою першочергового вирішення нагальних потреб за рахунок інвестицій у нові проекти. Під це пояснення підпадає відмова від фінансування міським коштом будівництва дороги через Біличанський ліс до “Біонік Хілу” – проекту UDP, власником якої є депутат-регіонал Василь Хмельницький. Втім, критики голови КМДА можуть сказати, що проект є інноваційним шансом для України, і його розвиток не варто згортати через партійну належність власника компанії-забудовника.

Чи є реконструкція сміттєзвалища пріоритетнішою за збільшення кількості громадських вбиралень – це питання, даруйте, смаку. Аналогічна ситуація з будівництвом однієї школи замість придбання квартир черговикам, але відмовою від реконструкції іншої заради проведення інженерних мереж.

Перерозподіл коштів на реконструкцію парків можна пояснити бажанням закінчити вже готові об’єкти, перш ніж розпочинати роботу над новими. Складніше з пішохідними переходами. Безперечно, і розв’язка на Поштовій площі, і Подільсько-Воскресенський міст потребують якнайшвидшого завершення, але належне облаштування пішохідних переходів могло би зменшити смертність на дорогах. Чи не є безпека важливішою?

Таким чином, можна відслідкувати кроки, спрямовані на раціоналізацію видатків міського бюджету в умовах скрутного економічного становища. З іншого ж боку, певні рішення щодо пріоритетності тих чи інших об’єктів можуть бути дискусійними. Можливо, вони потребують більш легітимного способу прийняття, ніж розпорядження, видане без консультацій з громадою (тимчасовим?) державним адміністратором, призначеним тимчасовим виконувачем обов’язків президента.

Порівняємо здійснений перерозподіл з проектом змін до бюджету, викладеним на сайті КМДА, але так і не схваленим через відсутність легітимної Київради. Отже, проект передбачав трохи інші зміни. В ньому, зокрема, не було збільшено фінансування будівництва Подільського мостового переходу та реконструкції проспекту Перемоги, однак від облаштування пішохідних переходів все одно планувалося відмовитися. Нова столична влада, вочевидь, не вважає це питання важливим.

Натомість вона хотіла повністю завершити розв’язку на Поштовій площі. Були також передбачені гроші на проектування метрополітену. Зокрема, йдеться про лінії на Троєщину і Виноградар, виходи зі станції “Львівська брама” і другий перехід з “Театральної” на “Золоті ворота”. Планувалося продовження Великої Окружної від Рокоссовського до Оболонського проспекту, а також спорудження артезіанських свердловин на Північних Осокорках. Не таким значним мало бути скорочення видатків на придбання квартир черговикам і реконструкцію парку “Нивки”; передбачалося виділення коштів на реконструкцію парку “Юність” у Святошинському районі. Мали відбутися також деякі інші зміни.

Їхня доля тепер залежить від результатів виборів мера і депутатів міської ради. Більше того, зі зміною влади в Києві варто очікувати внесення нових змін у бюджет. Хотілося б, щоб ці рішення більше не приймалися чиновниками одноосібно, а були прозорими і обґрунтованими. Що найважливіше, до розподілу бюджетних коштів повинна бути залучена громада, адже саме вона є власником цих грошей і користуватиметься результатами їх вкладення.

Зараз же, коли громада не має впливу на бюджет, він часто стає підґрунтям для популізму очільників міської адміністрації. Заради самореклами і створення іміджу “добрих господарів” і “господарників” вони анонсують реалізацію масштабних і дорогих, але не завжди критично важливих інфраструктурних проектів на кшталт будівництва автомобільних розв’язок і мостів. В умовах постійного дефіциту бюджету заради них “в жертву” приносяться давно необхідні для міста, але не такі помітні роботи – створення зручної пішохідної інфраструктури, встановлення громадських вбиралень чи придбання соціального житла.

Коли кількість масштабних проектів зростає, а коштів на них немає, в місті починають з’являтися довгобуди. В ці об’єкти вже вкладено велику кількість ресурсів, але на швидке завершення будівництва очікувати не доводиться. Натомість щорічний перерозподіл грошей на користь довгобудів забирає фінансування у менших проектів. На них важче зробити рекламу, але вони дозволяють малими кроками покращити якість життя в місті за короткий час і з меншою кількістю витрачених коштів.