У 2016 році Аналітичний центр CEDOS у співпраці з Офісом розвитку Оболонського району, Інститутом міста (Львів), Оболонською РДА та ГО Парк Наталка в межах «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві із Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) та за підтримки Посольства Швеції в Україні провів соціологічнк дослідження потенціалу жителів Оболонського району Києва до об’єднання у міські сусідські спільноти та залучення до процесів прийняття рішень. Публікуємо його результати.

Вступ

За останні 5 років в українських містах значно активізувалося громадянське суспільство і з’явилася велика кількість місцевих урбаністичних ініціатив. Попри це, досі важко говорити про існування консолідованих «мікрогромад» — міських локальних спільнот, об’єднаних за територіальним принципом. Процес утворення таких спільнот не отримує відповідної підтримки (фасилітації, консультування, розвитку публічних просторів) від міських та районних адміністрацій. Проте, саме від активності локальних спільнот залежить рівень розвитку та комфорту міського простору.

Рівень розвитку локальних спільнот залежить від:

  • формування місцевої ідентичності як мешканця/мешканки певного масиву, кварталу, району;
  • розвитку соціального капіталу, тобто соціальних зв’язків всередині спільнот, які сприяють створенню спільних благ (у тому числі, публічних просторів), підтримці сталості всередині спільноти;
  • розбудови необхідної соціальної, культурної та інших інфраструктур.

Наявний поділ Києва на 10 районів є, до великої міри, штучним. Райони виділені в адміністративних цілях і не відображають «природніх» меж, якими їх уявляють люди. Так, Куренівка, наприклад, належить до трьох адміністративних районів, а Пріорка, яка за стратегіями руху мешканців тяжіє до Подільського району, відноситься до Оболонського.

Райони Києва є дуже великими і об’єднують по 150–300 тисяч мешканців. Ці величезні райони — найнижчий рівень адміністративного поділу, який існує в місті. Натомість, у європейських столицях комунікація з мешканцями відбувається не лише через депутатів або на рівні великих адміністративних районів (типу Оболонського). Окрім цього, існує поділ на адміністративні утворення середнього рівня населенням близько 50 тисяч мешканців. У них також діють органи самоврядування, яким належить значна частина повноважень, зокрема, з благоустрою території. Такі питання найефективніше вирішувати саме на рівні поділу, який найбільше відповідає уявленням людей про межі місцевостей/мікрорайонів, у яких вони мешкають.

Розвиток місцевих спільнот та заохочення їх до спільної діяльності потребує відповіді на питання про наявність таких спільнот, їхній склад та рівень організації. Виникає потреба віднайдення таких територіальних спільнот і у Києві, зокрема, на Оболоні, для започаткування безпосередньої комунікації саме з гомогенними територіальними об’єднаннями, що мають більше спільних потреб, проблем та можуть легше досягти консенсусу. Такі мікрогромади можуть стати основою для низових органів самоврядування (субрайонного рівня), які переймуть на себе частину повноважень з облаштування території чи організації дозвілля.

Муніципальні проекти з розвитку міського простору, креативних індустрій та брендування територій, ревіталізації районів, розвитку інфраструктури та публічних просторів повинні починатися з досліджень. На жаль, в Україні такі дослідження на постійній основі поки що не проводяться ні на муніципальному, ні на академічному рівнях. Прикладом започаткування подібного дослідження є проект «Громади в дії» («Зміцнення громад заради сталого розвитку міста») у Львові, який проводиться Інститутом міста за підтримки Європейського Союзу.

2016 року в Оболонському районі зусиллями місцевої ініціативи «Парк Наталка» в результаті серії стратегічних сесій, у яких взяли участь близько 300 людей, створений Офіс розвитку Оболонського району. Він зіштовхнувся з проблемою комунікації з іншими жителями району, які не брали участі у стратегуванні: як їх інформувати та залучати, які механізми краще використовувати. Відповіддю на такий виклик може стати виділення в районі територіальних спільнот (мікрогромад) та їхня розбудова. Ці спільноти мають стати посередником у комунікації та співпраці між адміністрацією і мешканцями.

Отже, метою дослідження було виявлення потенціалу до об’єднання міських сусідських спільнот та їхнього залучення до процесів прийняття рішень у районі. Результатом є рекомендації з залучення жителів Оболонського району до процесу управління.

Мікрорайони Оболонського району

Резюме

В Оболонському районі можна умовно виділити 8 мікрорайонів відповідно до територіальної ідентичності жителів: Мінський масив, Куренівка/Пріорка, Куренівка, Героїв Дніпра, Мінська, Оболонь, Набережна, Прирічна. Одночасно, відповідно до ідентичності зі спільнотою та налагоджених контактів у районі, всередині мікрорайонів потенційно найменшою об’єднавчою одиницею можуть стати сусідства, утворені із декількох будинків, об’єднаних спільним простором між ними.

Опитані жителі Оболонського району в середньому оцінюють зміни в районі, що відбулись за останнє десятиліття більше як позитивні, ніж негативні. Вище за середнє оцінюють і сучасний стан району на різних рівнях: від стану будинку, вулиці до мікрорайону та міста. За оцінками різних аспектів умов життя у районі респонденти оцінюють Оболонський район вище середнього за всіма показниками. Проте, найбільш високо оболонці оцінюють рівень безпеки вдень, озеленення району й умови відпочинку для дітей та на природі. Найнижчі оцінки мають умови для пересування пішоходів, маломобільних та рівень безпеки вночі.

Перевагами району для жителів є затишність, комфорт та спокій району, його природа, зелені зони та розташування біля водойм, а також розвинена соціальна інфраструктура. Проблемними в районі респонденти вважають сміття, місця відпочинку, неякісні дороги та парковки, стан житла та криміногенність.

Для більше ніж половини опитаних мешканців району їхнє місце проживання є цінним. Сильний зв’язок із місцем проживання відображає і те, що 54,5% не бажають змінювати своє місце проживання, навіть якби у них була можливість жити де завгодно; а 17,6% — бажають змінити будинок, проте не мікрорайон. Так, для 44% опитаних важливо жити саме в їхньому мікрорайоні.

Показником існування прив’язаності до міста є усвідомлення себе як жителя. Переважна більшість опитаних вважають себе киянами та киянками (82,8%). На рівні мікрорайону, перш за все, мешканці ідентифікують себе із своїм мікрорайоном як місцем життя; менш сильним є емоційний зв’язок із місцем проживання, найменшою є співвіднесення себе із певною спільнотою.

Існує сильний потенціал до об’єднання жителів на рівні будинків. Створення спільноти на основі міжбудинкової взаємодії потребує додаткових заходів для створення неформальних зв’язків. Опитані мешканці Оболонського району переважно знають сусідів по будинку (в середньому, чверть жителів). Значно в меншій мірі вони знайомі з людьми, що живуть у сусідніх будинках (в середньому, 13% жителів). Майже 35% жителів спілкуються зі своїми сусідами майже щодня. Половина декларують, що вони намагаються вітатися з усіма сусідами. 30% опитаних вважають своєю громадою своїх сусідів по будинку, оцінюючи можливість мобілізації для вирішення спільних проблем на рівні 3,3 за 5-бальною шкалою. Об’єднання на рівні кількох будинків є більш ускладненим — приблизно 19% вважають своєю громадою і жителів сусідніх будинків, проте 46% опитаних було важко оцінити їх об’єднавчий потенціал.

Свій вплив на зміни в місті на різних рівнях (від будинку, двору, мікрорайону до району та міста) опитані жителі району оцінюють досить низько. На рівні будинку чи двору жителі оцінюють свій вплив трохи вище середнього, при чому, дещо більше половини опитаних визначають свій вплив як незначний або нижче. А от на рівнях мікрорайону, району та міста середня оцінка свого впливу респондентами не перевищує 2 за 4-бальною шкалою.

Залучення мешканців до життя міста створює умови для розвитку локальних ідентичностей. Дослідження дало можливість виявити, що жителі, які беруть участь в житті району, мають більшу прив’язку до місця свого проживання. Для залучення жителів важливо використовувати вже існуючі патерни ідентифікації себе з містом — в першу чергу, територіальні та емоційні, що є найбільш близькими для людини.

Потенційними агентами створення сусідств та місцевих спільнот на їхній основі можуть бути саме активні мешканці, оскільки вони мають більший соціальний капітал. З іншого боку, залучення жителів до міського активізму може створювати умови до посилення розвитку сусідств. Дослідження виявило зв’язок між рівнем знайомства із сусідами та бажанням долучитися до активностей із вирішення районних проблем; а також між рівнем знайомства із сусідами та досвідом такого залучення. Жителі, що мають більший досвід проживання в районі, більш схильні до залучення, тому акторами активізації спільноти можуть бути жителі, які довше живуть в районі. Проте, це не означає, що жителі, які нещодавно переїхали в район, не будуть залучатись до активностей. Для створення ідентичності з місцем та відповідального ставлення до нього варто залучати нових мешканців до активностей на рівні зі «старожилами». Одночасно, фактор прописки за місцем проживання не впливає на рівень залучення. Таким чином, до активностей варто залучати всіх жителів незалежно від власності на житло та прописки.

У районі існує потенціал до розвитку міського активізму та залучення жителів до вирішення районних проблем. 23% респондентів вказали, що вони відносять себе до міських активістів. І 35% опитаних знають міських активістів особисто. Більше того, 38% опитаних за останні 12 місяців долучались до вирішення проблем мікрорайону. І близько 80% долучались, хоча б разово, до формальних та організованих заходів на районному і міському рівнях (вибори, громадські обговорення, підписання електронних петицій, звернення до 1551 тощо). Хоча, найбільш поширеними є індивідуальні форми активізму, які не передбачають спільних дій та об’єднання спільнот.

Серед опитаних жителів 33% виявили потенційне бажання долучитись до активностей, спрямованих на покращення життя в районі, 8% з них готові очолити таку діяльність. Хоча декларація намірів не є запорукою дій у майбутньому, проте, такі показники свідчать, що в районі є значна кількість потенційних агентів змін, яких можна долучити до життя району. Об’єднати людей може спільна робота над оновленням та благоустроєм публічних просторів та територій біля водойм (в тому числі, природоохоронна), спільна боротьба проти незаконної забудови, а також об’єднання за спільними інтересами.

Агентами залучення жителів до життя району можуть стати представники організацій громадянського суспільства. Однак, рівень обізнаності з їхньою діяльності серед опитаних жителів лишається низьким. Існує прямий зв’язок між рівнем довіри до активістів, яких жителі знають особисто, та бажанням долучитись до районних активностей (із зростанням рівня довіри зростає бажання долучитись). Рівень довіри до місцевих громадських активістів є вищим за середній: для активістів, з якими особисто не знайомі, середня оцінка становить 2,2 за 4-бальною шкалою; для активістів, з якими знайомі особисто, — 2,8. Проте, рівень обізнаності про діяльність активістів є невисоким. 50% опитаних були попередньо знайомі з діяльністю міських низових ініціатив, що діють в районі. 5% брали участь в діяльності або заходах таких організацій.

Агентами залучення є також районні та міські інституції. Однак, рівень задоволеності та довіри до них є низький. Середня оцінка рівня задоволеності діяльністю міських інституцій різного рівня — міської влади, РДА Оболонського району, депутатів-мажоритарників, представників ЖКГ — коливається від 2,0 до 2,2 за 4-бальною шкалою. Рівень довіри голові РДА теж на низькому рівні: в середньому, має оцінку 2 («скоріше не довіряю») за 4-бальною шкалою.

Для підвищення рівня довіри першочерговим кроком має бути інформування жителів про свою діяльність: як з боку міських і районних інституцій, так і з боку громадських організацій. Підтвердженням низького рівня інформування жителів є аналіз основних джерел інформації про міське життя. Опитані отримують інформацію через сарафанне радіо, з загальноукраїнських телевізійних каналів, а також із соціальних мереж (які є досить вибірковими з точки зору можливості отримання інформації). Для підвищення рівня обізнаності жителів, з одного боку, варто використовувати потенціал вже існуючих засобів комунікації. З іншого боку, необхідно розвивати засоби, які відповідають потребам та стилю життя жителів, а також рівню та локалізації проблеми. Так, створення місцевої газети, онлайн-ресурсу, радіопередачі чи телевізійної програми, що буде висвітлювати новини саме локального, місцевого рівня, дасть можливість ширшого інформування про події в місті та районі.

Повний звіт з результатами дослідження:

Завантажити звіт

Відеозапис обговорення результатів дослідження під час круглого столу 25 листопада 2016 року, організованого за підтримки Фундації Чарльза Стюарта Мотта: