28 квітня низка профільних міністерств виступили із заявою, що уряд розглядатиме кожен запит роботодавців з-за кордону щодо сезонних працівників з України і окремо прийматиме рішення по ньому.

У цій ситуації є три зацікавлені сторони: інші європейські країни, самі трудові мігранти і наша держава.

Навіщо європейським країнам українські робітники?

У багатьох країнах ЄС є значний попит на робочу силу в певних секторах праці, який не вдається задовольнити за рахунок місцевих робітників. Такі прогалини активно заповнюють трудові мігранти, а серед них і українці, які працюють таким чином на розвиток економік інших держав.

До прикладу, за даними дослідження економістів Нацбанку Польщі у 2014-2018 роках, праця українських мігрантів сприяла зростанню польського ВВП приблизно на 11%.

Українські мігранти за кордоном задіяні переважно у таких секторах, як сільське господарство, будівництво, промисловість, а також доглядова і хатня праця. Звісно, є певна секторальна і регіональна специфіка, проте сезонна зайнятість є характерною, передусім, для сільського господарства, нестачу робочих рук у якому розвинені європейські країни і у звичайні часи заповнюють за рахунок трудових мігрантів з країн із нижчою оплатою праці.

Коронакриза зробила цю нестачу ще більш відчутною, адже через повернення великої кількості мігрантів додому та закриття кордонів місцеві роботодавці залишилися відрізаними від працівників, яких вони звикли мобілізувати у потрібні періоди сільськогосподарського циклу. Проте поля та врожаї не можуть чекати закінчення чи послаблення карантинних заходів. Тому все більше європейських країн вживають спеціальних заходів для підтримки галузі. Адже менші врожаї позначаться не лише на прибутках фермерів, а значить — надходженнях до бюджету, але і на забезпеченні населення продовольчими товарами та зростанні цін на них.

Так, Німеччина, де до збору врожаю щороку залучається близько 300 тисяч сезонних працівників (майже 90% з них — з інших країн), дозволила їхній приїзд до країни, попри пандемію. А на спеціальній сторінці авіаліній Eurowings підприємці та фермери можуть отримати всю необхідну інформацію щодо спеціальних рейсів до Румунії, Болгарії і Польщі. Є навіть опції, які дозволяють окремому роботодавцю за необхідності орендувати весь літак. Перші чартери з Румунії, звідки планується залучити до 80 тисяч робітників, прилетіли до Німеччини ще на початку квітня. Схоже вирішення проблеми пропонує і Британія.

Якщо в цих країнах розраховують, у першу чергу, на робітників зі східних країн ЄС, то у сусідній Польщі також говорять про необхідність чартерних рейсів, але з України. Окрім цього, ще на початку пандемії польські аграрії звернулися до уряду з проханням дозволити залишитись у країні тим трудовим мігрантам з України, чий термін дозволу на працевлаштування та перебування на території Польщі спливає, оскільки нових робітників в умовах закритих кордонів буде знайти набагато складніше. Уряд підприємців почув, і необхідний закон вступив у силу вже на початку квітня.

Пустити не можна залишити

За оцінками Кабінету міністрів України, від початку карантину до країни повернулися 2 мільйони трудових мігрантів.

У своїх заявах щодо можливого обмеження виїзду українських громадян на заробітки в умовах пандемії представники уряду говорять, що керуються, насамперед, міркуваннями безпеки і здоров’я наших громадян. Утім пандемія загрожує не лише здоров’ю, а й економічному добробуту населення.

Саме трудові мігранти та їхні сім’ї опинилися серед тих, по кому коронакриза вдарила найбільше — адже вони втратили головне джерело грошових коштів. Не можуть розраховувати вони і на пристойні виплати допомоги по безробіттю. Особливо ця ситуація позначається на західному регіоні, адже 70% усіх трудових мігрантів України cаме звідси.

Попри свою поширеність, трудова міграція в Україні досі сприймалась як індивідуальна стратегія і не опинялась у центрі якихось комплексних політик з боку держави — ні щодо захисту соціальних та трудових прав наших мігрантів за кордоном, ні щодо використання кваліфікації та навичок трудових мігрантів для розвитку економіки України.

До сьогодні також не можна було говорити і про існування певних комплексних підходів, які б забезпечували економічну стабільність мігрантів та їхніх сімей у кризовій ситуації, як-от у випадку з пандемією. Наразі надії на поліпшення ситуації покладаються на створення нових робочих місць для забезпечення роботою тих, хто її втратив протягом дії карантинних заходів, але наскільки виправданими є ці надії?

Уряд планує створити робочі місця як у бюджетному секторі, так і, наприклад, у будівництві та ремонті доріг і об’єктів соціальної інфраструктури. Ключове слово тут «планує» — строки реалізації цих заходів, що були вперше анонсовані урядом ще у березні, досі не були публічно озвучені. Чи мають люди, що повернулися із заробітків, достатньо ресурсів, аби утримувати себе і свої сім’ї протягом тривалого періоду очікування?

Викликає питання і оплата праці на новостворених робочих місцях. Прем’єр-міністр озвучував тезу, що якщо різниця між заробітною платою в Європі та Україні складає 300-400 євро, то люди вирішують не їхати на заробітки, і закликав громадян «працювати в соціальній сфері, комунальній сфері, бюджетній, або у сферах з невеликою заробітною платою, але протриматися». 

Проте, чи не оберуть люди, звиклі розраховувати лише на себе, а не на допомогу держави, стратегію індивідуального порятунку — велике запитання. Адже їхні сім’ї часто не мають жодного іншого джерела доходу, крім заробітків одного чи кількох її членів за кордоном, а в умовах економічної кризи і 300-400 євро різниці можуть стати вагомим аргументом.

Прецедент на майбутнє

Залежною від трудової міграції є не лише значна частка населення, але й українська економіка. Світовий Банк прогнозує різке скорочення міжнародних грошових переказів у 2020 році через економічні наслідки коронавірусу. Для України, що є регіональним лідером за кількістю отриманих грошових переказів (у 2019 році їх обсяг, за підрахунками Банку, склав 16 мільярдів доларів), це матиме значні негативні наслідки. 

За словами прем’єр-міністра, одним із заходів, який допоможе компенсувати таке скорочення, буде стимулювання вкладання заробітчанами грошей у власний бізнес. Посприяти цьому покликана програма кредитування «Нові гроші», яка розробляється зараз. Але коли вона запрацює, наскільки масовою буде та чи зможуть заробітчани — колишні наймані працівники — започаткувати власну справу, ще й у складних умовах карантину?

Тому, в будь-якому разі, повністю обмежити трудову міграцію за кордон уряду не вдасться. У пропонованих же обмеженнях є принаймні одна позитивна тенденція — чи не вперше на рівні ключових органів національної влади пролунали заяви щодо готовності контролювати забезпечення роботодавцями у приймаючих країнах належних умов праці, проживання та медичного обслуговування українських трудових мігрантів.

Те, що легальне працевлаштування із дотриманням соціальних гарантій виступить передумовою для перемовин із європейськими країнами, які висловлять бажання офіційно запросити українських робітників на сезонні роботи, може стати важливим прецедентом на майбутнє.

Джерело