Анонс події

Якими мають бути міграційні політики держав і міст у сучасному світі? Запрошуємо говорити про це у четвер, 11 червня, з 15:00 до 17:00.

Без справедливих державних політик боротьба за власний добробут в умовах карантину повністю лягає на людей. В особливо скрутному становищі опиняються іноземці та іноземки у різних країнах.

Під час вебінару говоритимемо про українок і українців за кордоном, про іноземок та іноземців в Україні під час пандемії. А також про те, якою повинна бути державна міграційна політика, щоби пом’якшити негативні наслідки карантину для цих людей.

  • Як обмеження зовнішньої та внутрішньої мобільності вплинуло на українок та українців? В якому становищі опинилися іноземки та іноземці, які не змогли поїхати додому?
  • Як змінився доступ до соціального захисту та інфраструктури для мігранток і мігрантів під час карантину?
  • Як змінилася зайнятість і дохід мігранток і мігрантів під час карантину?

Спікерки вебінару:

  • Олександра Слободян – дослідниця з питань міграції аналітичного центру CEDOS. Магістриня економічної теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія», магістриня економічного аналізу Київської школи економіки, магістриня економічного аналізу Х'юстнонського університету.
  • Анастасія Фітісова – дослідниця з питань міграції аналітичного центру CEDOS. Магістриня соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  • Модераторка – Наталія Ломоносова, дослідниця з питань міграції, зайнятості та соціальної політики в містах аналітичного центру CEDOS. Співредакторка видання «Політична критика». Магістриня й аспірантка соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Подія пройде у додатку в Zoom. Участь безкоштовна за реєстрацією. Посилання на конференцію ми надішлемо усім зареєстрованим.

Вебінар є частиною Українського урбаністичного форуму 2020, який відбувається онлайн через карантин. Під час цьогорічного форуму ми говоримо про те, як міста розвиваються в умовах ринкової економіки. А також які соціальні, політичні та економічні процеси стоять за типовими проблемами українських міст у сферах житла, міграції, транспорту, екології, зайнятості, культури, публічного простору.

Проєкт відбувається за підтримки Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine. Головний медіапартнер: Mistosite. Ілюстрації: Ганна Іваненко.

Конспект події

Пандемія призвела до трансформації міграційних політик більшості країн світу. Про зміни, які вже відбулись і яких варто очікувати у майбутньому, а також про актуальне становище мігрант_ок в Україні та україн_ок за кордоном дискутували експертки під час третього вебінару у рамках УкрУрбанФоруму 2020.

У дискусії взяли участь дослідниці з питань міграції аналітичного центру Cedos:
Олександра Слободян і Анастасія Фітісова.

Вебінар модерувала Наталія Ломоносова, дослідниця з питань міграції, зайнятості та соціальної політики в містах аналітичного центру Cedos.

Олександра Слободян

Мігрант_ки стали тією категорією населення, яка зазнала додаткових негативних впливів внаслідок пандемії. Ідеться про мобільне населення у широкому сенсі: про трудових та внутрішніх мігрант_ок, а також людей, які під час запровадження карантину відпочивали за кордоном. Вони опинилися в ситуації, коли процес повернення додому чи перетин кордонів інших країн став значно важчим або взагалі неможливим.

Пандемія спровокувала переоцінку ролі трудових мігрант_ок у багатьох суспільствах. Науков_иці, полісімейкер_ки й адвокатер_ки почали говорити про важливу роль мігрант_ок у забезпеченні продовольства і наданні медичних послуг.

Мігрант_ки, що влаштувались на роботу завдяки компаніям-посередницям, були більш захищеними, адже компанії допомагали їм працевлаштуватись в іншій сфері, якщо попередня на тлі пандемії припиняла функціонувати. Опитування, проведені однією з таких компаній, показали, що 85% україн_ок радше перечекали б кризу у країні працевлаштування. Водночас ті, хто працювали неформально або з використанням договорів цивільно-правового характеру, спішили повернутись додому.

Економічні наслідки карантину:

  • Через обмеження малого прикордонного руху з Польщею багато домогосподарств втратили можливість щось придбати або продати, що було стратегією виживання для багатьох сімей, які живуть на прикордонні.
  • Закриття кордонів ускладнило процес грошових переказів в Україну, адже значна  їхня частина надходить до нас неформальними каналами.

Великий ризик захворіти мають працівни_ці сфери надання медичних послуг. Питання житла теж тісно пов’язане з імовірністю зараження: трудові мігрант_ки часто живуть з іншими працівни_цями і не мають можливості самоізолюватись. Окрім цього, інозем_ки, які працюють неформально, не завжди звертаються до лікаря, адже це може поставити під ризик їхнє перебування у країні (хоча ряд розвинених країн заявили про готовність лікувати мігрант_ок незалежно від їхнього статусу).

Що слід змінити в актуальних політиках:

  • Мігрант_ки інтегруються в громади, тому важливий погляд на рівні міст та регіонів: у стратегіях розвитку міст варто враховувати міграційні тренди. Хоча наразі надійних даних про масштаби та вплив міграції в Україні немає.
  • В Україні відсутній єдиний орган, відповідальний за трудову міграцію (на папері це Мінекономіки, але функції переходять від одного органа до іншого).
  • За даними Міжнародної організації праці кількість неформально зайнятих людей у світі зростатиме, однак становище таких працівни_ць і досі є дуже незахищеним. Наразі незрозуміло як держава має втручатися, адже часто мігрант_ки ставляться до додаткового регулювання негативно.
  • Часто інозем_ки не можуть голосувати на виборах. Якщо в європейських країнах є ця опція хоча б на рівні міста, то в Україні ні — це суперечить Конституції.

Як зміниться міграція внаслідок пандемії:

  • Зміниться туризм: зараз низка країн не пускають осіб, мета перебування яких не є обов’язковою, і ця тенденція збережеться на час пандемії.
  • Вартість поїздок для трудових мігрант_ок стане дорожчою, адже ряд країн вимагає проходження тесту або дотримання ізоляції після приїзду.

Анастасія Фітісова

Коронавірус вплинув на життя усіх мешкан_ок планети. Ми говоритимемо про вразливі категорії, які є всередині України: інозем_ки, біжен_ки, особи без громадянства, економічні мігрант_ки, внутрішньо переміщені особи, а також ті, хто повернулися на тимчасово окуповані території. Перед ними постали нові виклики, пов’язані з обмеженням пересування, закриттям кордонів та зупиненням діяльності підприємств, у яких здебільшого працюють мігрант_ки (сфера послуг, ринки тощо).

Вплив пандемії на економічне становище мігрант_ок

Значна частина інозем_ок в Україні працюють неформально. Це у першу чергу стосується шукач_ок захисту, які не мають можливості працювати офіційно.

За результатами дослідження Cedos 2019 року про рівень зайнятості жінок-іноземок в Україні більшість вразливих мігрант_ок із тих, хто належить до групи видимих мігрант_ок (вихідці з Центральної та Південної Азії, наприклад) зайняті на вразливих роботах. Як правило, це неформальна зайнятість у сфері торгівлі, зокрема на ринках. Коли ринки перестають функціонувати, ці працівни_ці не отримують жодного доходу, так само як і соціальної підтримки від держави.

Внаслідок пандемії загострилася проблема, що існувала і раніше: відсутність доступу до формального ринку праці у шукач_ок захисту та найменш кваліфікованих тимчасових мігрант_ок, через що ці групи тривалий час не мали змоги отримувати дохід. Тим не менш, в оптиці держави ці категорії мігрант_ок відсутні.

Інша проблема з зайнятістю виникає через закриття пунктів КПВВ. За даними Міжнародної організації з міграції, на сході України кожна десята людина здійснює подорожі з діловою метою; втім зараз вони неможливі через закриття КПВВ. Хоча віднедавна почали працювати два пункти: «Станиця Луганська» та «Мар’їнка».

Згідно з даними опитування Міжнародної організації з міграції однією з найбільших проблем людей, які проживають вздовж лінії перетину кордону та на непідконтрольних територіях, є доступ до медицини. Зокрема, йдеться про конкретні ліки та тести на коронавірус.

Друга проблема, яка висвітлилась завдяки опитуванню МОМ: на непідконтрольних територіях і у селах вздовж лінії зіткнення сильно підвищились ціни на їжу, і житель_ки цих територій перетинали КПВВ, щоб купити продукти. Близько 50% опитуваних змушені були урізати свій раціон через неможливість перетнути КПВВ.

Для іноземних неврегульованих мігрант_ок (мова йде про шукачів захисту та людей без громадянства) проблема лишається незмінною — відсутність документа, що ідентифікує особу. УВКБ оцінює кількість осіб без громадянства приблизно у 35 тис. З них, за даними ДНС, лише 5 тис. мають посвідку на проживання, тобто мають документ, що ідентифікує їхню особу і відтак можуть зареєструватись у сімейного лікаря й отримати первинну допомогу. Водночас люди без документів можуть отримати лише допомогу швидкої. На противагу цьому у країнах ЄС, зокрема в Італії, неврегульовані мігрант_ки мають доступ до медичної допомоги.

Шукач_ок захисту за оцінками УВКБ ООН приблизно 6 тис. Вони мають довідку про звернення за захистом, але це не вважається документом, що ідентифікує особу, і як наслідок вони теж мають проблеми з доступом до медицини.

Що слід змінити в актуальних політиках:

  • Міграційна політика щодо інозем_ок в Україні полягає лише у документуванні та запобіганні неврегульованій міграції. Водночас немає політик, які стосуються інтеграції мігрант_ок та залучення їх до українського ринку праці.
  • Мігрант_ки наразі не можуть ні виїхати з України, ні звернутися до приватного лікаря через брак коштів. Втім вони не визнані вразливими групами; так само в оптиці держави немає населення на непідконтрольних територіях. Держава їх не побачить, поки хтось не лобіюватиме їхні інтереси.
  • Існує велика проблема з доступом до пенсій у людей, які знаходиться на непідконтрольних територіях: наразі прогнозується, що вони не зможуть отримати кошти до кінця карантину.

Як зміниться міграція внаслідок пандемії:

  • В України підписаний лише один міждержавний договір про зайнятість (з Ізраїлем). Ймовірно, такі договори укладатимуться й надалі, адже швидкого закінчення карантину наразі не передбачається
  • Що стосується внутрішньої міграції: дистанційна робота стає трендом, через що люди не мають потреби переїжджати у великі міста.