Анонс події

Культура є частиною самореалізації й дозвілля людини. Право на вільну участь у культурному житті спільноти закріплене у 27 статті Декларації прав людини. У довгостроковій перспективі залучення у культурні активності може позитивно впливати на фізичне та психічне здоров’я і добробут як на індивідуальному, так і колективному рівнях. Крім цього, доступ до культури є можливістю відпочивати, навчатися, формувати спільноту.

Однією з особливостей сектору культури є масові заходи, зокрема фестивалі, бієнале, концерти, кінопокази, вистави. Пандемія COVID-19 спричинила хвилю закриття закладів культури й трансформацію культурних подій. Більшості культурних інституцій і організацій як в Україні, так і поза її межами довелося адаптувати свої заходи під цифровий формат, часто без попередньої підготовки або навичок проведення подій онлайн. Серед наслідків – прискорення діджиталізації, тимчасова необхідність працювати онлайн, зменшення можливостей для нетворкінгу й міжінституційної співпраці. За оцінками експерт_ок, пандемія також скоротила кількість робочих місць у секторі культури.

Для того, щоби зрозуміти вплив пандемії COVID-19 та її наслідків на культурний і креативний сектори, ми описали й проаналізували основні аспекти реагування на пандемію COVID-19 з боку органів влади в Україні у 2020-2021 роках, забезпечення доступу до культурних послуг і потреб та вплив пандемії на зайнятих у секторі.

30 листопада об 11:00 запрошуємо на презентацію аналітичної записки про вплив пандемії на сферу культури в Україні. Після презентації ми обговоримо з представни_цями органів влади та закладів культури ці проблеми та поміркуємо, що потрібно зробити:

  • Як пандемія вплинула на сферу культури?
  • Які заходи можуть допомогти зменшити негативний вплив пандемії в коротко- і довгостроковій перспективі?
  • Які «уроки пандемії» потрібно врахувати у сфері культури?
  • Наскільки ми готові до нової хвилі пандемії, і чи змінилось щось у підході вирішення цих проблем?

Учасни_ці дискусії:

  • Ірина Подоляк, представниця Коаліції дієвців культури, ініціаторка законів про УКФ, державну мову та конкурсний добір керівників;
  • Оксана Бруй, директорка Науково-технічної бібліотеки ім. Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», президентка ВГО Українська бібліотечна асоціація;
  • Оксана Хмельовська, кураторка програм з професійного розвитку Книжкового арсеналу;
  • Тетяна Філевська, в.о. генерального директора Українського інституту;
  • представник Міністерства культури та інформаційної політики (узгоджується).

Подія відбудеться онлайн у Zoom. Для того, щоб приєднатися до події і мати змогу приєднатися до дискусії, зареєструйтесь за посиланням. Подія також транслюватиметься на сторінці Cedos у Фейсбуці.

Цю подію ми проводимо у рамках проєкту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Відео події

Конспект події

  • Між початком пандемії та появою підтримки з боку держави минув рік. За цей час багато проєктів припинили свою роботу. Важливий фактор порятунку культурної сфери в такій ситуації — швидко реагувати. Наприклад, у країнах ЄС за кілька перших місяців підготували виплати і для самозайнятих, і для інституцій.
  • Не витримали удар і бібліотеки. Вони хотіли отримати від держави підтримку та роз’яснення, що робити і як діяти. На жаль, держава реагує на такі речі з запізненням. З плюсів — пришвидшилась цифрова трансформація та розширилась аудиторія через онлайн активності. Бібліотеки почали пропонувати нові послуги — наприклад, пересилати книги поштою.
  • Несправедлива оплата праці у сфері культури – це проблема поза ковідом. Ті представни_ці культури, які працюють поза бюджетною сферою, залишилися без жодної підтримки.
  • У контексті діджиталізації бракує зв’язку онлайн-діяльності культурних інституцій з освітньою сферою. Наприклад, у музеїв є наукові працівни_ці, які могли б через онлайн-діяльність бути суттєвим і цікавим доповненням до освітніх програм.
  • Культурні установи можуть стати хабами з розвитку критичного мислення. Зокрема, варто використовувати заклади культури, аби інформувати населення про вакцинацію.
  • Торік закрилося 48 книгарень і малих видавництв. Згідно з дослідженням оплати роботи працівни_ць сектору, деякі люди працюють за 5 тисяч на місяць, а 20 тисяч вважається високою зарплатою. Це було ще до пандемії, але пандемія увиразнила багато процесів та оголила проблеми. Без підтримки грантів Українського інституту книги та Українського культурного фонду для багатьох видавництв пандемія стала б великою проблемою.
  • До пандемії не всі видавництва мали свої сайти і соціальні мережі, але тепер вони пристосувалися до нової ери і почали продавати книжки онлайн. Водночаc це значно менші цифри, ніж продажі офлайн, оcкільки були скасовані чи перенесені книжкові фестивалі і ярмарки.
  • Дискусію про сферу культури потрібно розширювати і більше залучати до неї органи влади та бізнес. Для cектору важлива медійна підтримка, соціологічні дослідження і аналіз.
  • Культура не може чекати. Якщо ми сьогодні не будемо захищати і розвивати культуру, то завтра її проcто може не бути. Потрібно наголошувати на важливості культури з боку усіх акторів, від яких залежить функціонування сфери.
  • Аналітику і дискусію у сфері культури потрібно доносити до рівня громад. Питанням залишається – як дійти з цими рекомендаціями до кожного комунального закладу культури у невеликих містах?