Місцевий розвиток | Школа Cedos

Як функціонує агломерація?

Конспект лекції Романа Кізими, виконавчого директора Асоціації «Львівська агломерація»

Що таке агломерація?

Агломерація — це добровільне об’єднання кількох територіальних громад навколо великого міста для спільного вирішення питань, які не під силу вирішити самостійно (інфраструктурних, екологічних, економічних, соціальних проблем).

• транспорт;
• водопостачання;
• каналізування;
• екологія;
• управління відходами;
• просторове планування.

Це про ті питання, які не може вирішити жодна громада самостійно: транспорт, каналізація, вода, річки, сміття, екологія, логістика…

Роман Кізима

У світі такі об’єднання вже давно стали нормою: Великий Лондон, Регіональний Париж, Метрополія Манчестера. В Україні натомість досі відсутнє законодавче поле для агломерацій. Але Львівська агломерація вже діє  і стає прототипом таких рішень.

Як це зроблено у Львові?

1. Створення асоціації “Львівська агломерація” (2024)
Передувала цьому:

• Децентралізація (2020),
• Стратегічне планування (2021–2023),
• 7 тематичних робочих груп,
• Меморандум між громадами,
• Підтримка від Ради Європи, міжнародних донорів (USAID, Interreg, METREX).

2. Учасники агломерації:

• 10 громад (міські, селищні, сільські),
• Понад 100 населених пунктів,
• 1+ млн мешканців.

Що працює і як це виглядає: приклад Львівської агломерації

Асоціація функціонує як координаційний центр, має галузеві комітети за напрямками: мобільність, екологія, освіта, економіка. Розроблена спільна стратегія до 2027 року. Учасники реалізують реальні спільні проєкти: форум агломерацій, літні табори, краєзнавчий атлас, грантові програми.

• Наявність бачення: чітка стратегія до 2027 року з пріоритетами (інституційна співпраця, якість життя, економіка).
• Інституційна структура: асоціація, комітети, дорадчі органи, координація з ОДА, участь міжнародних партнерів.
• Проєктна активність: залучення грантів (SPONGE, Interreg, USAID, LIFE), реалізація екологічних та мобільних рішень.
• Гнучкість і відкритість: платформа залишається добровільною, адаптивною до викликів.

Що дає агломерація громадам?

1. Рівний доступ до можливостей.
Навіть найменші сільські громади отримують шанс впливати на стратегічні рішення, брати участь у міжнародних проєктах, отримувати інвестиції, які самостійно були б для них недосяжні.

2. Системне вирішення хронічних проблем.
Питання транспорту, відходів, води, каналізації, які десятиліттями відкладалися, починають розглядатись не точково, а системно і міжмуніципально.

3. Формування спільної ідентичності.
Замість адміністративного суперництва — співпраця. Через літні культурні, освітні, екологічні ініціативи, форуми, діалог між мешканцями формується відчуття спільного регіону, спільної відповідальності.

Актуальні виклики та завдання

Незважаючи на успіхи, модель потребує нормативного закріплення.

• Відсутність законодавчого статусу агломерацій ускладнює реалізацію спільних повноважень (наприклад, транспорт або екологія).
• Фінансова мотивація громадам приєднуватись часто нівелюється системою перерозподілу ПДФО (великі міста не зацікавлені створювати нові робочі місця).
• Нерівність у ресурсах та інституційній спроможності між громадами потребує більш глибокої методичної підтримки.

Як почати у своїй громаді?

Крок 1: Знайдіть партнерів серед сусідніх громад. Навіть 2-3 громади можуть створити співпрацю.

Крок 2: Проведіть зустріч/форум/опитування. Сформуйте список спільних проблем: транспорт, вода, сміття, дороги, туризм, тощо.

Крок 3: Створіть тимчасову координаційну групу або асоціацію. Це може бути на основі Меморандуму про співпрацю або в межах чинного закону «Про співробітництво територіальних громад».

Крок 4: Розробіть спільну міні-стратегію або план дій.

Оберіть 1–2 сфери для старту:

• транспорт,
• сміття,
• культура,
• спільний простір,
• шкільні маршрути.

Крок 5: Залучайте партнерів і донорів. Програм Ради Європи, U-LEAD, Interreg Europe, місцеві благодійні фонди

Підсумок

Львівська агломерація — це не просто мережа громад, а приклад нової системи врядування. Вона демонструє, як громади можуть не конкурувати, а співпрацювати. Цей досвід вже дає результати і може бути адаптований іншими регіонами України. Навіть без спеціального законодавства громади можуть діяти спільно, зберігаючи автономію й досягаючи більшого разом.

Прийняття рішень на основі даних

Конспект лекції Олени Гунько — Chief Digital Transformation Officer Львівської міської ради, однієї з ключових публічних діячок, які формують цифрову політику міста Львова. Її діяльність охоплює цифрову трансформацію, відкриті дані, міську аналітику та побудову сучасної інфраструктури прийняття рішень на основі даних.

Чому дані — це основа сучасного управління?

В умовах війни, нестачі ресурсів та постійних криз швидке і точне прийняття рішень є критично важливим. Львів демонструє приклад, як аналітика та цифровізація можуть змінювати підходи до управління.

«Великі міста мають великі ресурси, але й великі проблеми. Дані — інструмент, який масштабуються»

Олена Гунько

Прийняття рішень на основі даних стає ключовою умовою сучасного управління громадами і приклад Львова яскраво це демонструє. В умовах війни, нестачі ресурсів та високої невизначеності, дані дають змогу не лише діяти оперативно, а й ухвалювати виважені, раціональні рішення. Це особливо важливо для місцевого самоврядування, яке одночасно вирішує сотні задач, від теплопостачання до мобільного зв’язку під час блекаутів. Якщо раніше рішення часто ґрунтувалися на «інтуїції» чи політичній волі, то зараз — це аналітика, карти, дашборди, бази, які синхронізуються між управліннями.

У Львові цифрова трансформація охоплює всі рівні від збору інформації про доступність соціальних об’єктів до систем аналітики мобільності й опалення. 

Сформовано цілу екосистему: 

• єдина система документообігу (ERP), 
• портал відкритих даних, 
• внутрішні дашборди в PowerBI, 
• геопортал, 
• а також прості інструменти типу Microsoft Forms, що налаштовані з урахуванням цифрової грамотності заповнювачів. 

Дані збираються не для «галочки», а використовуються в реальних рішеннях, наприклад, коли потрібно пріоритизувати райони для ремонту тепломереж чи визначити потребу в генераторах у соціальних установах.

Цей підхід легко адаптувати і для менших громад. Ключове — бажання працювати з інформацією, а не боятись її. 

Не потрібно починати з дорогих платформ, достатньо зрозуміти, які дані вже існують, структурувати їх, і поступово налаштовувати прості цифрові процеси. 

Візуалізація, публічність і відкритість даних не тільки підвищують довіру громади, але й стають інструментом для залучення ресурсів, інвесторів та міжнародної підтримки.

Як громада може реалізувати подібне: покроковий підхід

1. Почніть із систематизації даних

• Проаналізуйте, які таблиці, анкети, звіти вже є.
• Оберіть прості цифрові інструменти — Microsoft/Google Forms, Excel, OpenRefine.
• Стандартизуйте формати: CSV/JSON/API для майбутнього аналізу.

2. Організуйте системи збору та візуалізації

• Впровадьте онлайн-форми для опитувань, збору статистики.
• Форми мають бути обов’язково з авторизацією (щоб знати, хто заповнює).
• Створіть базові дашборди у PowerBI або Flourish.

3. Почніть із публічної інформації

• Фінанси громади (доходи/видатки).
• Закупівлі, договори оренди, послуги, транспортування.
• Геодані (об’єкти соцінфраструктури, дороги, земельні ділянки).

4. Сформуйте команду цифрової трансформації

• Залучіть 1-2 відповідальних осіб (навіть без ІТ-освіти).
• Дайте їм доступ до навчань (Open Data, PowerBI, Google Data Studio).
• Сформуйте внутрішній мікрорегістр даних громади.

5. Комунікуйте через аналітику

• Візуалізуйте проблеми: штрафи, точки відсутності інфраструктури, теплопостачання.
• Покажіть, як дані допомагають ухвалити рішення.
• Використовуйте приклади «до/після» або «міфи і правда».

Поради з безпеки та стійкості

• Завжди робіть бекапи: локальні + хмарні
• Не зберігайте все на одному сервері
• Обмежуйте доступ до реєстрів: рольовий доступ, VPN, двофакторна авторизація
• Уникайте пропрієтарних форматів, які вимагають ліцензій.

Приклади для натхнення (в публічному доступі)

• Панель міста
• Портал відкритих даних
• Геопортал Львова

Місцеве самоврядування: загальний огляд

Конспект лекції Івана Вербицького — аналітика у сфері місцевого самоврядування та міського розвитку, ексдиректора Cedos (2019–2024). Магістр соціології НаУКМА, працював над проєктами Mistosite, Урбаністичного форуму, Ради Європи та «Зеленої академії».

Місцеве самоврядування — це не лише бюрократична структура, а простір дій для кожної громади. Саме воно відповідає за якість нашого повсякденного життя: освітні заклади, благоустрій, транспорт, соціальні послуги. Більшість рішень, що напряму впливають на добробут мешканців, приймаються саме на місцевому рівні. І в умовах війни, обмежених ресурсів та великих викликів, саме громади першими реагують на зміни і кризові ситуації.

Структура управління: що треба знати

Система врядування в Україні складається з трьох основних рівнів: 

• регіонального (області), 
• субрегіонального (райони) 
• місцевого (територіальні громади). 

З 2014 року відбулася суттєва реформа децентралізації, яка кардинально змінила структуру управління. Якщо раніше існувало понад 11 тисяч рад, то зараз є близько 1469 об’єднаних територіальних громад, що отримали більше повноважень і ресурсів.

Кожен рівень має свої документи, органи та зони відповідальності. Наприклад, на національному рівні стратегічні документи формує Міністерство розвитку громад та територій, а реалізують їх обласні адміністрації та місцеві виконавчі органи. Втім, саме громади є первинними суб’єктами місцевого самоврядування, і саме вони повинні мати не лише право, а й реальну спроможність діяти.

Як діяти громаді: покроковий підхід

1. Перш за все, варто почати з аудиту власної спроможності. 

• Чи має громада достатньо інституцій: школу, амбулаторію, адмінбудівлю? 
• Чи вистачає спеціалістів? Який обсяг власних надходжень до бюджету? 
• Це дозволяє об’єктивно оцінити стартові умови.

2.Далі створення або оновлення стратегії розвитку громади. 

Це не має бути формальний документ “для галочки”. Стратегія повинна базуватись на аналізі соціальних, економічних і демографічних даних громади. Варто залучати мешканців, експертів, партнерів для визначення реальних пріоритетів: чи це відновлення інфраструктури, чи розвиток малого бізнесу, чи підвищення якості освіти. Стратегія має визначати не лише, що робити, а й як, коли, за чиї кошти.

3.Особливо важливим є використання доступних фінансових інструментів. 

Це можуть бути:

• дотації (автоматичні надходження для вирівнювання бюджетів), 
• субвенції (цільові кошти на освіту, медицину тощо), 
• а також міжнародні гранти та державні програми. 

Проте важливо пам’ятати: чим сильніше громада інституційно, тим більше шансів залучити ресурси. Наявність команд, які вміють писати проєкти, планувати бюджет і комунікувати з партнерами критично необхідна.

На що звернути увагу: типові виклики

Одна з поширених помилок копіювання успішних практик без урахування місцевого контексту. Якщо в громаді побудували соляну кімнату біля епіцентру — це не означає, що такий же підхід спрацює у віддаленому селі без базової інфраструктури. 

Не менш важливо не ігнорувати слабші громади. Саме вони потребують підтримки як інституційної, так і фінансової.

Ще один критичний момент — культурне сприйняття стратегічного планування. В Україні часто стратегія сприймається як “папка на полицю”. У європейському підході — це щоденний інструмент управління. Якщо громада не працює по стратегії, то вона ризикує втратити фокус і ресурси.

Принципи, які варто пам’ятати

• Справедливість vs. конкурентність: підтримка найуспішніших громад не завжди покращує загальну ситуацію. Не забувайте про баланс.
• Людський капітал – головний актив. Інвестуйте у фахівців, навчання, інституційну пам’ять.
• Місце має значення. Географія, щільність, межі, усе впливає на реальні можливості громади.

Інституційна спроможність: створення інфраструктури управління

Для того, щоб реалізовувати стратегії та залучати ресурси, громада має будувати власну інституційну інфраструктуру. Це може бути:

• окремий відділ або департамент економічного розвитку;
• комунальна установа (наприклад, Центр стратегій);
• участь у міжмуніципальних партнерствах або асоціаціях.

Крім цього, надзвичайно корисною є співпраця між громадами. Наприклад, одна громада може надавати послуги іншій за договором. Або кілька громад можуть об’єднатися, щоб подати спільний проєкт на Державний фонд регіонального розвитку.

Наступні кроки

1. Проведіть обговорення в громаді: зберіть потреби, вивчіть поточний стан.
2. Оновіть/створіть стратегію з фокусом на реальні ресурси й потреби.
3. Встановіть партнерства з іншими громадами, донорами, регіональними інституціями.
4. Підготуйте портфель проєктів на 1, 3, 5 років.
5. Створіть робочу групу для управління розвитком (міжсекторну).

Висновки

У сучасних умовах громади мають не лише право, а й обов’язок бути активними гравцями у власному розвитку. Це вимагає не лише грамотного менеджменту, а й постійного навчання, побудови партнерств і стратегічного мислення. Прості рішення більше не працюють. Але ті громади, які готові працювати системно отримують реальні результати.

Конспекти підготувала Наталія Люклян.

Подія Школа Cedos «Місцевий розвиток в Україні» відбулася в межах проєкту «Лабораторія доказового відновлення і згуртованості», що виконується за фінансової підтримки Програми Matra Королівства Нідерланди.