Анонс події

Чи зможе вільний ринок забезпечити якісні публічні простори в містах? Запрошуємо говорити про це і не тільки на другій онлайн-події в рамках Українського урбаністичного форуму в четвер, 28 травня, з 16:00 до 18:00.

Поширення нового вірусу COVID-19 і карантин у наших містах актуалізували питання визначення публічних просторів та їх доступності. Рішення органів влади щодо «безпеки громадян» під час карантину показали відсутність консенсусу в розумінні відкритих просторів і цінності права на публічні простори.

  • Під час події будемо говорити про теоретичне і прикладне визначення «публічних просторів» – яким воно має бути і хто його формулюватиме? Чи потрібне нашим містам законодавче визначення поняття «публічний простір»?
  • Кому належать публічні простори в наших містах? Що робить їх доступними для всіх? Чи означає спільна власність спільну відповідальність?
  • Приватизація та комерціалізація публічних просторів – виклик чи необхідність? Чи можуть бути публічними відкриті простори у приватній власності?
  • Як будуть трансформуватись публічні простори у часи сучасних викликів – зміни клімату, глобалізації, пандемій, економічної та просторової нерівностей? Якою має бути відповідь управлінців, громадянського суспільства, бізнесу, містянок і містян?

Учасники та учасниці розмови:

  • Світлана Сліпченко – директорка Центру урбаністичних студій, кандидатка філософських наук, доцентка кафедри культурології Києво-Могилянської академії.
  • Олександра Сладкова – начальниця управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради.
  • Анна Бондар – депутатка Верховної ради України 9 скликання, заслужена архітекторка України у 2018 році.
  • Роман Сах – архітектор, Платформа Острів, Formografia design studio, викладач Київського національного університету будівництва та архітектури.
  • Олексій Ткаченко – CEO в Urban Games Lab, тренер-методист в Лабораторії Освітніх Змін.
  • Модераторка: Марія Грищенко, соціологиня, дослідниця міста.

Подія пройде у додатку в Zoom. Участь безкоштовна за реєстрацією. Посилання на конференцію ми надішлемо усім зареєстрованим.

Ця дискусія проходить у партнерстві з Центром урбаністичних студій. Подія є частиною Українського урбаністичного форуму 2020, який відбувається онлайн через карантин. Під час цьогорічного форуму ми говоримо про те, як міста розвиваються в умовах ринкової економіки. А також які соціальні, політичні та економічні процеси стоять за типовими проблемами українських міст у сферах житла, міграції, транспорту, екології, зайнятості, культури, публічного простору.

Проєкт відбувається за підтримки Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine. Головний медіапартнер: Mistosite. Ілюстрації: Ганна Іваненко.

Конспект події

Запровадження карантину в українських містах актуалізувало питання доступності публічних просторів і показало, що консенсус щодо розуміння їхнього визначення та цінності права на них наразі відсутній. Про ці питання дискутували панеліст_ки другого вебінару в рамках УкрУрбанФоруму 2020, а також про необхідність законодавчого визначення поняття «публічний простір», користь та шкоду комерціалізації міських відкритих просторів і про те, хто має забезпечувати їхнє функціонування.

У дискусії взяли участь:
Світлана Шліпченко, керівниця Центру Урбаністичних Студій
Олександра Сладкова, начальниця управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради
Анна Бондар, депутатка Верховної Ради України, в минулому в.о. головної архітекторки міста Києва
Роман Сах, архітектор, представник платформи Острів, викладач Київського національного університету будівництва й архітектури
Олексій Ткаченко, тренер Лабораторії Освітніх Змін, CEO в Urban Games Lab

Дискусію модерувала Марія Грищенко, соціологиня, дослідниця міста.

Світлана Шліпченко

Публічні простори — це соціальний і фізичний сенс та каркас міста. Своє походження вони ведуть від давньогрецької «агори», що означає «зустрічатись», «я купую» і «я висловлююсь на публіці». Так ми бачимо, що комерціалізація, соціальна інтеракція і свобода висловлювань йшли пліч-о-пліч. Ідилії щодо рівного і неупередженого доступу не було, втім в його основі лежала ідея громадянства. Саме у ПП ми можемо заявити про свої права та відчути себе громадян_ками міста.

Визначення терміну «публічний простір» має бути результатом суспільного консенсусу. Водночас у різних законодавствах важливі питання, пов’язані з публічними просторами, мають бути врегульовані.

Утриманням ПП може займатися бізнес, однак він не повинен нав’язувати свого бачення і свою модель цих просторів; держава має у цьому допомагати, а громада — контролювати, зокрема і після реалізації проєктів.

Варто встановити регламент використання та комерціалізації для певних публічних просторів, але лише після експертної та загальної дискусії на рівні міста.

Роман Сах

Ми не можемо дати точного визначення публічного простору, адже є правила гри, які постійно налагоджуються між його учасни_цями (державою, бізнесом, громадян_ками). В процесі багаторічних дискусій певні речі починають формалізуватись і відображатись у законодавчих актах, але це постійний живий процес; найважливішим у ньому є культура діалогу і механіка прийняття рішень.

У питанні комерціалізації просторів варто дотримуватися комплексного та збалансованого підходу, адже різні простори мають різні потреби.

На появу МАФів, магазинів у переходах та маленьких кафе на кожному кроці суттєво впливає загальна економічна ситуація. Виступаючи проти малого бізнесу, який займає громадський простір, ми позбавляємо засобів для існування певні верстви населення.

Анна Бондар

Визначення публічних просторів у законодавстві має бути. Зазвичай вони творяться містами, які і є балансоутримувачами більшої частини публічних просторів (парки, сквери, площі, вулиці), що потребують захисту від зазіхань забудовни_ць. Закріплене правове визначення спростить процес захисту. Конфлікти, що утворюються через обмеження доступу до просторів, теж зароджуються через невизначеність правил.

Міські простори можуть бути публічними, непублічними або ж напівпублічними — робота над визначенням термінів ще триває. У питанні регулювання варто зважати на практику інших країн: наприклад, зонінг Нью-Йорку передбачає чітке визначення публічного простору і врегулювання його фізичного творення та права користування.

Рівень публічності простору залежить від визначеного режиму використання, який встановлює власни_ця простору. Вона ж приймає рішення щодо комерціалізації території. Якщо йдеться про міські публічні простори, такі рішення повинні прийматися на рівні міської ради з обговоренням із громадськістю (механізму для такої взаємодії ще не вироблено, проте наявні позитивні кейси, коли громадське обговорення відбувалося на ранніх стадіях проєкту).

Звичною є ситуація, коли у ПП проводиться капітальний ремонт без проєкту та залучення архітектор_ки, що призводить до реалізації недолугих рішень.

Для того, аби зрозуміти, які функціональні потреби є в місті, потрібні опитування. Також містян_ки спільно з міськими політик_инями й адміністрацією мають вирішити, на які публічні простори накладати вето на забудову та комерціоналізацію, і це має бути зафіксовано у концепції публічних просторів міста. З розвитком демократизації мешкан_ки дедалі частіше наполягають на участі у творенні ПП.

Олександра Сладкова

Дизайн має допомагати відрізнити громадський простір від напівгромадського і приватного. Наприклад, мешкан_ки можуть наполягати на обнесенні парканами громадських парків, щоб захистити їх від забудови (втім така дія може мати негативний вплив на простір та перебування у ньому).

Відкриті простори мають бути доступними. Водночас ті, що існують для того, аби підтримувати флору і фауну міста, можна відвести природі, адже вони виконують інші функції.

Наразі механізмів для успішної комерціалізації публічних просторів немає, хоча наявні окремі пілотні проєкти та експерименти; врегулювання з’являється внаслідок значної кількості прецедентів.

Ми живемо в одних законодавчих рамках, однак містам притаманна різна політична і громадська культура та специфічні традиції. Це зумовлює різні можливості взаємодії з публічним простором — наприклад, у певній місцевості суспільство не толеруватиме небажаних дій з публічним простором, водночас в іншій такі дії можливі.

Громадські обговорення не завжди є ефективними у сфері будування публічного простору — часом вони можуть поховати проєкт, змушуючи консервувати радянські архітектурні рішення.

Олексій Ткаченко

Визначити рівень публічності простору можна за допомогою трьох факторів: його історична або політична важливість, соціально-демографічний характер і вигідність використання. Визначення терміну необхідне, але важливіше з’ясувати механізми взаємодії головних стейкхолдер_ок у роботі з ним (громадськості, влади та бізнесу).

Якість громадського простору залежить від того, чи має він попит мешкан_ок. Для цього він має стати трендом (на ньому можна пропіаритись або заробити). Комерційні простори також мають бути публічними, а бізнес є важливим елементом, який допомагає їм розвиватися.

Для успішної роботи з публічними просторами потрібно розуміти з ким ми працюємо і для чого, а також домовлятись про діалог, у якому кожна зі сторін зможе пояснити свою позицію.

Авторка: Єлизавета Хассай