Як уявити місто, що належить його мешкан_кам? Міжнародний міжсекторальний нетворкінг

Подія була спрямована на обмін досвідом і налагодження партнерств з організаціями й активіст_ками з різних країн з метою висвітлення проблем, пов’язаних з інтеграцією та виключенням місцевих спільнот, а також для надання міжнародного контексту українським дискусіям. 

До події долучилися представни_ці громадських організацій, культурної сфери, академії з України, Німеччини, Білорусі та Польщі. У своїх містах вони працюють із темами міської трансформації, публічних просторів, політичної партисипації, громадської активності, соціального житла, джентрифікації, активізації спільнот, територіального розвитку, ревіталізації, прав людини, діджиталізації, безпеки, вуличного мистецтва тощо. 

Фасилітаторки події: 

Гандзя Мигаль — тренерка та фасилітаторка тренерської групи «Інша освіта» і міжнародної тренерської мережі Theodor-Heuss-Kolleg, співзасновниця та членкиня ГО «Інша освіта» й освітнього простору в Карпатах «Хата-майстерня». 

Олена Ангелова — фасилітаторка тренерської групи «Інша освіта», тренерка міжнародної мережі Theodor-Heuss-Kolleg, модераторка конференцій, дизайнерка розвиваючих програм, кліматична активістка.

Ната Єрьоменко — фасилітаторка з Берліна, менеджерка культури та блогерка. З 2016 року Ната працювала тренеркою та фасилітаторкою в українській ГО «Інша освіта» у галузі публічної історії, критичного мислення, особистої стійкості та розбудови спільнот. 

Учасни_ці обмінювалися досвідом і обговорювали теми, пов’язані з містом, справедливістю та відкритістю. 

Тема події — місто, яке належить його мешкан_кам, — асоціювалася в учасни_ць із такими поняттями, як «відкрите», «розумне», «справедливе», «партисипативне», «право на місто», «красиве», «енергійне», «інклюзивне міське планування», «діджиталізоване», «рівне», «спільне», «вільне». 

Ключовими для події стали питання: 

1. Чого (не) можуть досягти громадські ініціативи?
2. Якими можуть бути переваги міжсекторальної співпраці?
3. Як розглядати місцеві виклики з транснаціональної перспективи?
4. Хто (не) є частиною місцевих спільнот: включення, виключення, атомізація?
5. Як зробити локальну культурну інфраструктуру інклюзивною й доступною для різних груп людей, особливо найбільш вразливих?
6. Чому і як ми маємо турбуватися про кліматичну справедливість у наших містах?

Перший раунд обговорень стосувався інклюзивності місцевої культурної інфраструктури. Учасни_ці цього раунду говорили про можливості й механізми включення у місцеві спільноти і виключення з них, про їхню атомізованість.

Під час другого раунду говорили про те, як транснаціональна перспектива допомагає впоратися з місцевими викликами. Також учасни_ці поділилися думками й очікуваннями про формати взаємодії, які б вони хотіли спробувати під час міжнародної міжсекторальної співпраці. 

Питання інклюзивності місцевої культурної інфраструктури було одним із ключових напрямів обговорення. Зацікавлені цією темою обговорювали зв’язок своєї професійної активності з культурною інфраструктурою, методи включення спільноти до культурної інфраструктури, ділилися досвідом і викликами в активізмі навколо культурних просторів, розповідали про досвід у трансформації або створенні більш доступної та інклюзивної культурної інфраструктури.

Учасниця Марія Грищенко з Центру урбаністичних студій розповіла про свій досвід трансформації муніципальних київських бібліотек у громадські простори. Такі простори є центром інтенсивної громадської активності, включення та нетворкінгу. На думку учасниці, культурна інфраструктура може бути базою для процесу розвитку спільноти. 

Учасник з Берліна/Франкфурта-на-Одері Штефан Хенкель, представник університету Віадріна, поділився досвідом організації партисипативних публічних подій, які передбачають включення різних зацікавлених сторін. Це залучення до подій різних інституцій: університетів, культурних установ (наприклад, Державного музею сучасного мистецтва). Завдяки залученню міжнародних учасни_ць та організацій створюється можливість міжнародної перспективи, додавання нових питань і специфікації теми заходу, її звуження; це також сприяє ширшій взаємодії з громадськістю. 

Саскія Геллер з Франкфурта-на-Одері, представниця Center for Liberal Modernity, займається популяризацією актуальних українських питань у Німеччині. Вона пише статті про політичні питання в Україні й організовує публічні дискусії з фокусом на темах Криму та Голодомору. Така діяльність є прикладом поширення інформації та підвищення обізнаності про національні спільноти в середовищі спільнот переважно іншої національності, що сприяє кращій інтеграції національних спільнот у суспільство. 

Оксана Удовик із Києва працює в ПРООН. Вона поділилась ініціативами, які робить її організація та які покращують включення у культуру. Серед таких практик є QR-коди для людей з інвалідністю, трансформація візуального мистецтва у текст, що робить мистецтво більш доступним для людей з інвалідністю, «темний ресторан», застосування методології «глибокого слухання», використання театру, скульптури та цифрових рішень, пов’язаних із включенням різних груп людей до культурних процесів. Організація також взаємодіє з маргіналізованими спільнотами — наприклад, у містах з закритими шахтами на Сході та Заході України, які мають економічні проблеми. 

Один із тематичних блоків події стосувався включення, виключення й атомізації локальних спільнот. Ті, хто долучилися до цього обговорення, розмірковували про ідею місцевої спільноти, розповідали про спільноти, з якими вони працюють, ділилися спостереженнями про ці спільноти. Також говорили про те, чи певні люди або групи людей є виключеними з місцевих спільнот учасни_ць обговорення, рефлексували про механізми їхнього включення й методи подолання атомізації місцевих спільнот.

Під час дискусії Юлія Манукян з Херсона, представниця громадської організації Urban Re-public, звернула увагу на питання подолання атомізації та підсилення місцевої спільноти в контексті міста з корумпованими органами влади, не дружніми до громадянського суспільства. Також Юлія наголошувала на тому, що виключення молоді з культурних процесів у місті має зв’язок із міграцією з міста. 

Петр Кендзерский з Кельце, представник організації Innowatorium, поставив важливе питання стосовно інтеграції нових людей у старі спільноти та як ця інтеграція трансформує старі спільноти. Особливо те, що стосується ситуації з міграцією, де одна з перешкод до інтеграції — незнання мови. 

Також Петр зазначив, що одна з проблем, яка посилює атомізацію, особливо під час пандемії, — це цифрова нерівність. Проблема того, що люди не мають рівного доступу до цифрових інструментів. 

Василь Навумау з Мінська/Вільнюса, представник Human Constanta, також наголосив на проблемі, пов’язаній із цифровою нерівністю. Це нерівномірне володіння цифровими навичками. Особливо брак цих навичок у маргіналізованих груп та невидимість проблем маргіналізованих груп на рівні суспільства. Існує необхідність у дослідженнях, щоб зрозуміти ці процеси краще.

Ханна Кіквіцкі з Києва/Кельна, представниця організації Libereco — Partnership for Human Rights, наголошувала на важливості розширення прав і можливостей маргіналізованих спільнот — наприклад, мігрант_ок або жінок. Ці групи людей інколи навіть не ідентифікують себе як спільноту. Водночас вони є виключеними з суспільства чи спільнот, які існують. Для маргіналізованих груп це означає наявність обмежень у різних сферах: медицині, житлі, освіті, доступі до життєво важливих послуг. Однією з таких перешкод для мігрант_ок у Кельні є мовний бар’єр, зауважила Ханна. 

Учасниця з Франкфурта-на-Одері Йоганна Гібль, університет Віадріна, піднімала питання про те, як можна використовувати структури та людей, які вже є в місті, для подолання атомізації, використовуючи приклад Франкфурта-на-Одері.

Джуліан Ганс з Мюнхена, Transborder Investigations, акцентував увагу на наративах у медіа. Джуліан говорив про те, що брак журналістських історій про вразливі групи населення, зокрема мігрант_ок, посилює суспільну маргіналізацію цих груп. Важливі для мігрант_ок питання не з’являються у медіа, бо мало журналіст_ок мають досвід міграції.

Таким чином, на події були обговорені ключові проблеми, пов’язані з виключенням, включенням та атомізацією місцевих спільнот. Учасни_ці звернули увагу на перешкоди, які заважають включенню у наявні локальні спільноти. Це цифрова нерівність, недоступне та нечутливе середовище для вразливих груп, низька обізнаність про проблеми маргіналізованих груп і мовний бар’єр. 

Учасни_ці обговорили й запропонували можливі механізми інтеграції маргіналізованих спільнот. Наприклад, проведення партисипативних подій: залучення до організації подій різних зацікавлених сторін. Також поширення інформації у суспільстві та спільнотах про проблеми маргіналізованих груп через журналістські публікації. Крім того, це використання наявних публічних культурних просторів та їх трансформація у більш відкриті та доступні простори, які б включали інтереси різних груп людей.

Отже, міжнародний контекст важливий для кращого розуміння та подолання проблем у місцевих спільнотах. Завдяки цьому учасни_ці заходу обмінялися власним досвідом практик, які сприяють розширенню можливостей вразливих груп, і можуть їх застосувати, адаптуючи до місцевого контексту.