Житло та житлові умови україн_ок: результати опитування

Вступ

Повномасштабне російське вторгнення спричинило найбільшу житлову кризу в історії України після здобуття незалежності у 1991 році. За оцінками міжнародних організацій, станом на жовтень 2024 року близько 3,5 мільйонів людей є фактично внутрішньо переміщеними, а 4,5 мільйонів людей повернулися на своє звичне місце проживання. Житло є одним із секторів, який зазнав найбільшого негативного впливу війни. Станом на кінець 2023 року щонайменше 2 мільйони помешкань були зруйновані або пошкоджені, що становить близько 10% усього житлового фонду.

Житло та житлова політика є одними з ключових тем, з якими працює аналітичний центр Cedos. Ми виступаємо за розвиток житлової політики, яка зможе комплексно відповісти на різноманітні потреби в житлі. Ми переконані, що соціальне житло в широкому значенні — тобто житло в довгострокову пільгову оренду — може стати одним з інструментів для подолання житлової кризи. Для того, щоб адвокатувати необхідність розвитку соціального житла в Україні, ми проводимо дослідження, збираємо дані про житлові умови населення та зміни в секторі житла.

Метою цього опитування було дослідити житлові умови, зокрема доступність житла, структуру форм володіння у житловому секторі, а також вразливість населення до гіпотетичної втрати житла. Для того, щоб оцінити зміни у сфері житла й дотримуватися тяглості дослідницьких процесів, ми повторили деякі з питань 2022 року у цьогорічному дослідженні.

Методологія

Польовий етап опитування провів Київський міжнародний інститут соціології на замовлення аналітичного центру Cedos у період з 25 вересня до 8 жовтня 2024 року. Опитування проводилося методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів і подальшим статистичним зважуванням). Загалом було опитано 2019 респондент_ок, які мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Інтерв’ю проводилися з людьми у віці 18 років і старше, які на момент опитування проживали на підконтрольній уряду України території. До вибірки не були включені житель_ки тимчасово окупованих територій України та люди, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Розподіл всього дорослого населення за макрорегіонами і типом населеного пункту визначався на основі даних Центральної виборчої комісії за результатами парламентських виборів 2019 року (за кількістю зареєстрованих вибор_иць). Статево-вікова структура визначалася за даними Державної служби статистики України на 1 січня 2021 року. До отриманих даних було застосовано процедуру зважування. 

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і з дизайн-ефектом 1,1) не перевищує:

• 2,4% для показників, близьких до 50%,
• 2,1% для показників, близьких до 25 або 75%,
• 1,5% для показників, близьких до 10 або 90%,
• 1,1% для показників, близьких до 5 або 95%,
• 0,5% для показників, близьких до 1 або 99%.

У зв’язку з недоступністю статистичних даних про структуру населення України після російського вторгнення висновки дослідження можуть мати неточності при їх розповсюдженні на наявне населення України.

В опитуванні взяли участь 2019 респондент_ок. Соціально-демографічні характеристики респондент_ок є такими:

• 45% опитаних людей — чоловіки, 55% — жінки.
• 36% респондент_ок належать до вікової групи 18–39 років, 35% респондент_ок — до групи 40–59 років, 29% — 60 років і старше. 
• Найбільше опитаних проживають у Західному та Центральному макрорегіонах (по 29%). У Південному макрорегіоні мешкають 24% респондент_ок, у Східному макрорегіоні та Києві — по 9%. 
• 40% респондент_ок проживають в обласних центрах, 22% — в інших містах, 38% — в селах і селищах.

При проведенні аналізу відповідей на питання варіанти відповіді «Важко відповісти» та «Відмова від відповіді» були вилучені з аналізу як пропущені значення.

Результати опитування

Структура форм володіння в житловому секторі

Ми попросили респондент_ок вказати, в якому житлі вони зараз мешкають. Більшість (79%) опитаних людей відповіли, що мешкають у житлі, яке є їхньою приватною власністю або приватною власністю членів їхнього домогосподарства (далі — «власне житло»). В інших типах житла проживає значно менша частка респондентів. Так, у житлі, орендованому у приватних осіб (далі — «орендоване житло»), мешкають 14% опитаних людей, 3% мешкають у житлі приватних осіб без сплати орендної плати, 2% — у державному, комунальному, відомчому, службовому житлі без сплати орендної плати, ще 2% — у житлі таких типів зі сплатою орендної плати. 

В одному з попередніх досліджень ми також просили респондент_ок відповісти на це питання. Станом на жовтень 2022 року у власному житлі мешкали 76% опитаних, а в орендованому житлі — 16%. 

Порівняно з 2021 роком структура форми володіння житлом змінилася — збільшилася частка орендар_ок житла та зменшилася частка власни_ць. У 2022 році Державна служба статистики опублікувала статистичний збірник про соціально-демографічні характеристики домогосподарств України. Цей збірник базується на результатах опитування, проведеного в листопаді 2021 року, і містить інформацію про тодішню структуру форми володіння житлом. Згідно з цими даними, в Україні у 2021 році у власному житлі мешкали 95% опитаних, у найманому у фізичних осіб житлі — 5%, у державному житлі — 0,3%, у відомчому — 0,2%. Водночас результати нашого дослідження показують, що у 2024 році ці частки є нижчими для власного житла (79%) та вищими для орендованого житла (14%).

Існують відмінності у структурі форм володіння житлом у населених пунктах різного типу. Так, частка людей, які мешкають у власному житлі, є найбільшою в селах і селищах (88% порівняно з 69% в обласних центрах та 81% в інших містах), а орендування житла є найбільш розповсюдженим серед мешкан_ок обласних центрів (24% порівняно з 12% в інших містах та 6% у селах і селищах). Порівняно з 2021 роком у 2024 році розповсюдженість оренди найсильніше зросла у великих містах (у 2021 році орендували 8% житель_ок міст з населенням від 100 тисяч людей, а у 2024, за даними Cedos, — 24% житель_ок обласних центрів).

Є певні відмінності між тим, у якому житлі проживають люди різного віку. Серед літніх людей у власному житлі проживає більша частка респондент_ок, ніж серед людей середнього та молодого віку (87% порівняно з 81% серед опитаних 40–59 років та 71% серед опитаних 18–39 років). Відповідно, серед молодих людей більша частка проживають в орендованому житлі — 25% порівняно з 10% серед людей середнього віку та 5% серед літніх.

Форма володіння житла різниться серед людей, які живуть у тому ж населеному пункті, де проживали до 24.02.2022, і серед тих, хто переїхали до іншого населеного пункту. Серед першої групи людей переважна більшість — 88% — живуть у власному житлі, серед другої — більше половини людей живуть в орендованому житлі, а 20% живуть в інших типах житла на кшталт комунального, державного, відомчого чи в інших осіб без оплати. 

Доступність житла

Ми просили респондент_ок оцінити, який відсоток сукупного місячного доходу домогосподарства вони в середньому витрачають на житло. Відповідно до одного з найрозповсюдженіших індикаторів доступності житла, житло можна вважати малодоступним, якщо домогосподарство витрачає на нього понад 30% свого доходу. Згідно з цим показником, сумарно 42% українських домогосподарств мають труднощі з оплатою свого житла: 29% витрачають на нього 31%–50% доходів, а 13% — більше половини своїх доходів.

У дослідженні Cedos 2022 року серед опитаних, які змогли дати відповідь на аналогічне запитання, 52% витрачали на оплату житла до 30% місячного доходу домогосподарства, 29% витрачали 31%–50%, і 19% витрачали більше половини доходів домогосподарства. 

Домогосподарства опитаних з невисоким рівнем матеріального добробуту частіше витрачають великий відсоток їхнього місячного доходу на оплату житла, ніж домогосподарства опитаних з високим рівнем матеріального добробуту. 

Ми попросили респондент_ок оцінити, чи доводиться їхньому домогосподарству економити, щоб оплачувати житло. Сумарно майже половина опитаних економлять або на їжі (19%), або на одязі (24%). Не відмовляли собі у чомусь для оплати житла 23% опитаних.

Ми також попросили респондент_ок поділитися своїми думками стосовно того, що вони робили б у разі втрати житла, в якому вони зараз проживають. Опитані люди найчастіше відповідали, що не мають можливості забезпечити себе іншим житлом самостійно і не знають, що робитимуть в такому випадку (42%). Лише 2% опитаних зазначили, що мають можливість придбати інше житло, а 15% — що змогли б орендувати інше житло. 

Відмінності доступності житла для людей різного віку

Серед людей різного віку існує різниця у розмірі відсотка доходу, який вони в середньому витрачають на оплату житла. Так, більше 60% домогосподарств людей молодого та середнього віку витрачають на оплату житла до третини доходу, а серед домогосподарств людей літнього віку витрати такого розміру мають лише 39%.

Домогосподарства людей старшого віку частіше економлять для оплати житла — серед них 38% домогосподарств економлять на їжі для оплати житла. Водночас серед опитаних середнього віку для оплати житла на їжі економлять 15%, а серед людей молодого віку — 6%.

Серед людей однієї вікової групи, які мешкають у власному чи в орендованому житлі, є різниця між їхньою спроможністю до оплати житла. Якщо розглядати людей 18–39 років, то до 30% доходу домогосподарства на оплату житла витрачають 72% власни_ць житла і 53% орендар_ок.

Тенденція, згідно з якою власни_ці житла витрачають на оплату житла менше за орендар_ок, зберігається серед людей 40–59 років: до 30% доходу домогосподарства на оплату житла витрачають 65% власни_ць житла і 51% орендар_ок.

Власни_ці житла витрачають на нього менше за орендар_ок і серед людей старше 60 років: менше 30% доходу домогосподарства на оплату житла витрачають 40% власни_ць і 9% орендар_ок.

Серед тих опитаних, які живуть у власному житлі, люди старшого віку частіше за інших людей мають потребу економити кошти для оплати житла. Про те, що оплата житла викликає певні потреби в економії, говорили 59% домогосподарств людей віком 18–39 років, 79% — серед людей 40–59 років і лише 92% — серед людей від 60 років.

Потребу в економії для сплати за житло серед опитаних, які орендують, також частіше мають опитані літнього віку. Серед орендар_ок літнього віку економити мають дві третини домогосподарств, тоді як серед опитаних 40–59 років такий показник становить 19%, а серед людей віком 18–39 років — 8%.

Висновки

Результати дослідження показують, що більшість україн_ок живуть у власному житлі свого домогосподарства, проте проживання в орендованому житлі також є розповсюдженим. Протягом 2021–2024 років, після початку повномасштабної війни, структура форми володіння житлом дещо змінилася. Порівняно з 2021 роком частка людей, які проживають у власному житлі, зменшилася, разом з тим більше людей стали проживати в орендованому житлі.

Форма володіння житлом, у якому мешкають респондент_ки, дещо різниться залежно від їхнього віку, типу населеного пункту та досвіду переїзду в інший населений пункт. Проживання у власному житлі найбільш поширене серед житель_ок сіл/селищ і літніх людей, а проживання в орендованому житлі — серед житель_ок обласних центрів і молоді. Переважна більшість респондент_ок, які живуть у тому самому населеному пункті, де і до 24.02.2024, мешкають у власному житлі, а ті, хто після 24.02.2024 переїхали до інших населених пунктів, здебільшого орендують житло. 

Оплата житла є проблемною приблизно для 40% опитаних: 42% витрачають на житло більше 30% доходів свого домогосподарства, а 44% опитаних людей говорили, що для оплати житла вимушені економити на їжі або на одязі. У разі втрати житла, у якому вони зараз проживають, 42% опитаних не змогли б забезпечити себе іншим житлом самостійно та не знають, що робитимуть у такому випадку.

Оплата житла викликає більше труднощів у людей, які орендують житло, ніж у людей, які мешкають у власному житлі. Орендар_ки з кожної вікової групи частіше за людей, які живуть у власному житлі домогосподарства, витрачають на оплату житла більше 30% своїх доходів. 

Житло є менш доступним для літніх людей. Опитані люди віком від 60 років частіше за людей молодого та середнього віку витрачають на оплату житла більше 30% своїх доходів, а також частіше вимушені економити на їжі для оплати житла. Житло в середньому є найбільш доступним для людей 18–39 років. Серед них, порівняно зі старшими людьми, найменші частки тих, хто економлять на їжі для оплати житла (6%) та витрачають на житло більше 30% доходів (32%). Більша доступність житла серед людей молодшого віку наявна як серед опитаних, які живуть у власному житлі, так і серед тих, які орендують житло.