“Нестабільність — частина роботи”

Працівники музеїв і бібліотек, автори кіносценаріїв, куратори у галереях сучасного мистецтва, інженери з освітлення фестивальних сцен у своїй роботі можуть мати більше спільного, ніж прийнято вважати. Хоча деякі з зайнятих у культурі та креативності працюють “на себе”, а деякі мають трудовий договір в закладі культури — усі вони можуть зіткнутися з подібними викликами на різних етапах свого кар’єрного шляху: з недостатньою стабільністю зайнятості, нерівномірним навантаженням, перепрацюванням, низьким доходом та необхідністю в додатковій зайнятості.

Відчуття стабільності зайнятості бракує як незалежним фахівцям, так і — як не дивно — найманим працівникам. Трохи більше половини (52%) опитаних найманих працівників у тій чи іншій мірі відчувають загрозу втратити своє місце працевлаштування. Це можна пояснити поступовим запровадженням строкових контрактів, браком фінансування бюджетних установ, особливо у зв’язку з реформою децентралізації.

Результати нашого опитування вказують, що незалежним фахівцям потрібно безперервно реалізовувати якісь проєкти та постійно підшуковувати нові замовлення, щоби зберігати фінансову стабільність. Майже третина (30%) вважають, що їм не буде легко знайти нових замовників у разі втрати постійних. Якщо ж за станом здоров’я незалежні фахівці не зможуть довгий час працювати, лише п’ята частина (21%) зможуть зберегти стабільність, у решти ж фінансовий стан змінитися. Хоча це характерно для багатьох зайнятих в інших сферах, у культурі і креативності ці проблеми поглиблюються нестабільністю навантаження і доходу, частими перепрацюваннями тощо.

Зайняті у культурі та креативності можуть працювати над кількома проєктами одночасно, а потім певний час не мати жодного. Так, у третини (33%) опитаних незалежних фахівців періоди надмірного навантаження чергуються з періодами, коли завдань, які потрібно виконати, майже немає.

У деяких випадках така хвилеподібність навантаження виникає через виражену сезонність роботи. Наприклад, музичні і театральні колективи можуть мати гастролі, які приносять їм найбільше доходу, лише по кілька місяців на рік. Інша причина нерівномірного навантаження — залежність культурних проєктів від донорського фінансування. Як правило, грантовий цикл створює ситуацію, коли умовно пів року на фінансування очікують, а за іншу половину року проєкт необхідно реалізувати.

Хвилеподібне навантаження відображається на збільшенні перепрацювань та нестабільності доходу людей. За результатами нашого опитування, майже третина (27%) найманих працівників працює в позаробочий час щодня або по кілька разів на тиждень, фактично така сама частка (29%) незалежних фахівців працює в час, коли вони не планували цього робити. Більше половини і найманих працівників (59%), і незалежних фахівців (54%) вважають, що їхній дохід є меншими ніж заслуговують їхні зусилля та кваліфікація.

Реалії ринку праці у сфері культури і креативних індустрій такі, що понад третину працівників (38%) мають додаткову зайнятість. Це не завжди є вимушеним — частина підшуковують додаткову роботу задля самореалізації та кар’єрних можливостей — але основою причиною все ж є потреба збільшити свій дохід. Для майже чверті тих, хто має ще одну зайнятість, саме вона є основним джерелом доходу. У деяких випадках завдяки доходу від додаткової зайнятості люди можуть втілювати власні культурні проєкти.

Зайнятість та умови праці у сфері культури та креативності значної частини працюючих не відповідають визначенню гідних умов праці та можуть ускладнювати доступ до охорони здоров’я, житла, освіти та якісного і різноманітного дозвілля. Зрозуміло, для покращення ситуації просто внести зміни до кількох законів не буде достатньо — без структурних змін ніяк. Процес змін буде тривалим, адже до нього мають плідно співпрацювати центральні органи виконавчої влади із залученням профспілок та інших професійних об’єднань. А що могло б допомогти зайнятим у цій сфері уже найближчим часом?

“Цього неможливо навчити, можна тільки навчитися”

Озираючись назад, тільки п’ята частина (18%) опитаних відповіла, що їм для роботи повністю вистачало знань і навичок отриманих під час навчання в університеті.

Ми також запитали у тих, хто наразі працюють у сфері культури і креативності та стикаються з переліченими викликами у своїй зайнятості, чого саме їм бракувало на початку кар’єри. За результатами опитування, найбільше на початку кар’єрного шляху бракувало навичок організації, управління, проєктного менеджменту та спеціалізованих навичок для роботи саме у сфері культури (по 35%).

У закладах вищої освіти програми навчання побудовані таким чином, що навіть за наявності практики, вона скоріше моделює, аніж повноцінно відтворює логіку роботи над реальним проєктом. Наприклад, студентам, які здобувають фах режисерів кіно і театру, не пропонують розпочати дипломний проєкт зі складання бюджету, а одразу дають камеру та приміщення для зйомок. За словами одного з експертів нашого дослідження, це може створювати хибне розуміння того як працює сфера, адже “ми працюємо не у космосі і не у вічності”.

Трохи більше чверті опитаних (26%) відчували брак навичок підприємницької діяльності. Це включає в себе широкий спектр вмінь: навички самоорганізації та планування, навички переговорів і ризик-менеджменту, але головне — обізнаність з юридичною та бухгалтерською стороною ведення діяльності фізичної особи-підприємця. Такі навички були б надзвичайно корисними для захисту прав незалежних фахівців та дозволили б їм значно впевненіше оцінювати власну спроможність вести діяльність, якою вони вже займаються. Так, більше третини незалежних фахівців (39%) цілком або скоріше погоджуються з тим, що їм складно нести відповідальність, пов’язану з веденням підприємницької діяльності.

Також на початку кар’єри у культурі і креативності опитаним бракувало контактів у професійному середовищі (24%), комп’ютерних навичок (24%) та знання іноземних мов (21%).

А що якби люди, які зараз намагаються балансувати між кількома роботами, спробами призвичаїтися сплачувати податки за свою підприємницьку діяльність та заповнювати багатосторінкові кошториси грантових проєктів, мали можливість здобути ці важливі навички під час свого університетського навчання?

Що можна зробити

Освіта має навчати тому, як жити і як працювати у сфері, яку обрали студенти.

Варто змінювати і регулярно оновлювати наповнення освітніх програм у закладах фахової передвищої та вищої освіти: поступово додати практичні курси, які би розвивали навички організації управління проєктами, підприємницькі та цифрові навички, а також знання у тих галузях права, які потрібні для роботи в сфері культурі і креативності (особливості різних типів договорів, ведення підприємницької діяльності та авторське право).

Також потрібно розробляти та впроваджувати програми співпраці закладів освіти з випускниками, зокрема залучати випускників до викладання, проведення заходів на днях кар’єри тощо.

Звісно, зміни в освітньому процесі не вирішать структурних проблем зайнятості — але сприятимуть більшій професіоналізації випускників програм, кращій обізнаності у власних правах і полегшать виживання в цій нестабільній сфері.