Національна рада з відновлення України від наслідків війни була створена Указом Президента України Володимира Зеленського 21 квітня 2022 року. Менш ніж за три місяці вона підготувала проєкт Плану відновлення, розрахований до 2032 року. Він складається з 23 частин, напрацьованих відповідними робочими групами. Одна з них має назву «Освіта і наука» і координується Міністерством освіти і науки.

Документ, напрацьований цією групою (надалі — План), складається із кількох частин: ключових викликів, аналізу можливостей та обмежень, переліку національних проєктів, 7 тематичних розділів за різними рівнями освіти (дошкільної, середньої, позашкільної, професійної, вищої), а також науки та освіти дорослих, які аналізують проблеми у кожній зі сфер. Для вирішення кожної з проблем запропоновано одну або кілька цілей у розрізі трьох етапів виконання: на 1, 3 і 10 років. Для кожної цілі проаналізовані ризики, запропоновані вимірювані показники досягнення і представлений детальний план заходів.

Зважаючи на великий об’єм документа (359 сторінок), у цьому тексті ми зосередимось на аналізі цілей та проблем у загальній середній та вищій освіті.

Виклики, обмеження, можливості та національні проєкти

На початку Плану міститься аналіз ключових викликів, обмежень та можливостей у сфері освіти та науки.

Виклики згруповані у чотири типи: інфраструктурні виклики, виклики кадрового забезпечення, виклики змісту та контенту, виклики фінансування. Поміж них важливими є згадки про руйнування освітньої інфраструктури, виїзд освітян_ок за кордон та збільшення серед них кількості ВПО, застарілість навчальних програм, а також брак фінансування, неефективну систему управління і фінансування закладів освіти.

Можливості також згруповані у три типи: системні, фінансові і синергетичні. Серед них згадується інтеграція до європейського простору освітнього і дослідницького простору, використання дошкільної освіти як довготермінової інвестиції в людський капітал, впровадження освіти дорослих, вдосконалення системи фінансування освіти для підвищення ефективності використання коштів, налагодження партнерства між державними інституціями, громадськими об’єднаннями й бізнесом. 

Обмеження згруповані у системні, фінансові та кадрові. Згадується відсутність якісних даних у сфері освіти та науки, необхідних для ухвалення якісних управлінських рішень, обмежений кадровий потенціал внаслідок воєнних дій та евакуації, недостатнє кадрове забезпечення, відсутність державної підтримки професійного розвитку і професійного навчання дорослих через перепідготовку та підвищення кваліфікації. Одним з обмежень є також низька спроможність Міністерства освіти і науки та відсутність політичної волі приймати необхідні рішення у сфері освіти і науки, — однак, ці обмеження у переліку не згадані.

На початку Плану міститься також перелік національних проєктів у сфері освіти. Три із них названі топпроєктами. Це 1) тотальна цифровізація і створення єдиної бази освітніх даних, 2) EDID — електронний освітній паспорт і 3) SUN — «School for Ukrainian nation». Окрім топпроєктів, у сфері загальної середньої освіти згадані такі національні проєкти як мобільні школи, школи вирівнювання, трансформація шкільних бібліотек, створення нової системи підготовки освітніх управлінців, забезпечення шкіл інтернетом і мобільними цифровими класами, а освітян_ок — ноутбуками. У вищій освіті виокремлені здебільшого інфраструктурні проєкти: оновлення навчальних лабораторій, створення належних умов проживання в гуртожитках, підвищення енергоефективності навчальних корпусів та гуртожитків, а також відбудова навчальних корпусів.

Проблеми, цілі і заходи у середній освіті

У Плані виділено 9 основних проблем та 13 цілей (для вирішення деяких проблем пропонується по дві цілі). Загалом вони перегукуються із пріоритетними напрямками, виділеними на початку Плану, але є більш деталізованими та всеохопними. Представлені цілі стосуються різних аспектів загальної середньої освіти: відновлення і модернізації закладів освіти (зокрема через державно-приватне партнерство), створення доступного цифрового освітнього середовища і цифрового освітнього контенту, розвитку системи збору даних та оцінювання якості освіти, підвищення кваліфікації та «адекватної» оплати праці педагогічних працівни_ць. Також йдеться про забезпечення реформи Нової української школи (НУШ) і збільшення ефективності мережі закладів освіти, доступність якісної освіти для постраждалих внаслідок повномасштабного вторгнення (ВПО, діти з тимчасово окупованих територій), інтеграцію в європейський освітній простір і розширення можливостей вивчення європейських мов.

Загалом план відновлення середньої освіти є всеохопним: він розглядає різні проблеми та аспекти у цій сфері. Важливо, що визнається проблема браку якісних даних у сфері середньої освіти для прийняття управлінських рішень, а заходи містять кроки, спрямовані на її вирішення.

Багато уваги приділено не лише організації дистанційного навчання, а й вирішенню проблеми забезпечення учасни_ць освітнього процесу технічними засобами для викладання та навчання, яка особливо загострилась після 24 лютого 2022. Окрім цього, пропонуються рішення щодо психологічної підтримки учнівства та вчительства, які є дуже актуальними.

Окрема увага присвячена комплексному реформуванню педагогічної освіти, що дозволить розв’язувати проблему браку кадрів. Важливою є також ціль, яка стосується поліпшення умов праці освітян_ок, зокрема, підвищення заробітної плати.

План передбачає доволі багато амбітних та об’ємних заходів, утім, в аналізі ризиків досягнення багатьох із них міститься брак фінансування. Згадується також «відсутність політичної волі».  Про це не йдеться у тексті, але великим ризиком є також недостатня спроможність Міністерства освіти і науки впроваджувати зазначені цілі. Проєктом передбачено, що усі заходи будуть реалізовуватися поступово, але одночасно. Зважаючи на описані вище ризики це може бути складним у виконанні і тому План може потребувати пріоритизації заходів, які є найбільш критичними та актуальними. Загалом, попри детально визначені ризики для усіх цілей, у документі не запропоновано шляхів реагування на них або зменшення негативного впливу у разі, якщо вони справдяться.

Одна з цілей Плану стосується забезпечення якісною освітою дітей, які виїхали за кордон, дітей ВПО та тих, які перебувають на окупованих територіях. Зокрема, пропонується заснувати державну дистанційну школу. Однак, цей процес може потребувати часу, натомість є необхідність оперативного розв’язання проблем. Більшої уваги можуть також потребувати питання освітян_ок, що виїхали за кордон, отримали статус ВПО або перебувають на тимчасово окупованих територіях. Окрім цього, важливою, але не висвітленою, є проблема відновлення навчання та реінтеграції закладів освіти на деокупованих територіях.

Проблеми, цілі і заходи у вищій освіті

План виокремлює 6 проблем у сфері вищої освіти і встановляє 7 цілей для їхнього вирішення. Ідеться про ефективне управління у вищій освіті, довіру громадян_ок, держави та бізнесу до закладів вищої освіти, забезпечення «конкурентоспроможної вищої освіти, доступної для різних верств населення». Також передбачена інтернаціоналізація вищої освіти в Україні, підвищення привабливості закладів вищої освіти для навчання та академічної кар’єри, забезпечення прав на освіту для ВПО та мешкан_ок тимчасово окупованих територій.

Пріоритетні напрямки, представлені на початку Плану, а також перелічені пізніше цілі з відповідними заходами у сфері вищої освіти мають певні розбіжності. Зокрема, у пріоритетах є пункт, який передбачає корпоратизацію і «можливу подальшу точкову приватизацію» університетів, однак серед цілей і заходів цей пріоритет не розкритий. А втім, питання може бути дискусійним і конфліктогенним, тож потребує детального аналізу обмежень, ризиків і наслідків, а також широкої громадської і експертної дискусії. Крім цього, серед пріоритетів йдеться про створення «найкращого у Європі військового університету», що так само не відображено у цілях і заходах. 

Представлені у Плані цілі щодо вищої освіти є менш об’ємними, ніж щодо загальної середньої освіти, однак також висвітлюють широкий спектр питань. Важливо, що увагу приділено покращенню доступності вищої освіти, необхідності студентоцентрованого навчання та підвищенню привабливості університетів для навчання і академічної кар’єри. Окремі завдання і заходи присвячені покращенню співпраці між університетами та іншими стейкхолдерами (громадою, бізнесом, іншими університетами). Згадується про необхідність створення та розвитку аналітичних центрів при університетах. Критично необхідними є також згадані у Плані заходи щодо забезпечення студентства належними житловими умовами у гуртожитках.

Сильною стороною є врахування контексту та наслідків повномасштабного вторгнення. Зокрема, йдеться про забезпечення доступу до вищої освіти для ВПО і людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Також передбачено заходи щодо інтеграції закладів вищої освіти після деокупації.

Втім, деякі заходи плану можуть викликати певні застереження. Зокрема, для вирішення проблеми несистемного сприйняття і недовіри до інституційних механізмів забезпечення якості вищої освіти пропонується впровадження бакалаврату від 3 до 6 років та магістратури від 1 до 3 років. З одного боку, зменшення тривалості навчання може оптимізувати кошти. З іншого боку, це також може спровокувати і суттєве збільшення навантаження на студент_ок або погіршення якості освіти. У будь-якому разі, ця пропозиція потребує детального аналізу і обговорення.

Для подолання проблеми низького рівня доступності вищої освіти для певних верств населення встановлено дві цілі, пов’язані з забезпеченням конкурентоспроможності вищої освіти. Проте, здатність до конкуренції в умовах вільного ринку, хоч і може мати позитивні наслідки, не є прямо пов’язаною зі збільшенням доступності. Існує ризик, що орієнтації на конкуренцію навпаки сприятиме обмеженню доступу.

В рамках цілі на інтернаціоналізацію вищої освіти передбачено створення можливостей для дистанційного вступу на регулярній основі для іноземних студент_ок. Такий крок є важливим і необхідним, однак недостатнім для збільшення міжнародної привабливості освіти в Україні. Минулого року аналітичний центр Cedos проаналізував політики у цій сфері і запропонував низку рекомендацій. Недостатня комунікація з іноземними студент_ками після початку повномасштабної війни створила нові проблеми та лише погіршила імідж освіти в Україні.

Одним із заходів для досягнення цілі підвищення рівня привабливості вищої освіти для навчання та академічної кар’єри пропонується розвиток Президентського університету. В умовах браку коштів для забезпечення вже наявних університетів, концентрація ресурсів на створення інфраструктури іще одного нового університету має сумнівну доцільність. Якщо привабливим для навчання і кар’єри буде лише один університет, це не означатиме досягнення заявленої цілі. Іншими заходами для збільшення привабливості є «зменшення річного максимального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника без розширення штатів» та «відновлення надання пільгових кредитів для будівництва житла науково-педагогічним та науковим працівникам». Втім, зменшення навантаження навпаки може викликати потребу збільшення штату. Водночас пільгові кредити для викладач_ок можуть бути неефективними і ризикованими в умовах низької заробітної плати, а також несправедливими з точки зору пріоритетності відновлення житла. Необхідним є покращення умов і оплати праці викладач_ок, що може бути як більш ефективним способом допомогти їм забезпечити себе житлом, так і кращим засобом збільшення привабливості академічної кар’єри.

Для розв’язання проблеми втрати людського капіталу передбачені лише такі заходи як а) регулювання вступу із тимчасово окупованих територій та територій активних бойових дій, б) проведення комунікаційної кампанії для повернення учасник_ць освітнього процесу після завершення воєнних дій, в) надання психологічної підтримки, а також г) законодавче врегулювання відновлення діяльності закладів освіти після деокупації. Попри те, що всі ці заходи однозначно є необхідними, вони можуть бути недостатніми для вирішення проблеми втрати людського капіталу і пом’якшення її негативних наслідків. 

Загалом, слабкою стороною Плану є брак заходів, спрямованих на інтеграцію з європейським академічним простором. Частково це може бути пов’язано з тим, що вища освіта і наука у цьому документі є відокремленими. А все ж таки, було б доречним систематичне сприяння академічній мобільності і налагодження співпраці українських та іноземних закладів вищої освіти. 

Крім цього, План згадує про психологічну підтримку лише для тих, хто буде повертатися в Україну, але не студент_ок і викладач_ок, які залишаються в країні. Майже поза увагою залишилося також питання розвитку дистанційного навчання у вищій освіті.

Презентація

Презентація проєкту Плану відновлення, підготовлена для Конференції з відновлення України в Лугано, містить дуже короткий виклад деяких цілей Плану, а також дещо доповнює його.

Зокрема, у презентації пропонується створення мобільних освітніх закладів, впровадження НУШ, модернізація флагманських шкіл і підтримка тих, які відстають, реформування педагогічної освіти та поліпшення умов праці, розвиток державної дистанційної школи, трансформацію бібліотек та підготовку нових лідерів шкіл. У сферах вищої і технічної освіти йдеться про «забезпечення якості університетів» та розвиток аналітичних центрів на базі закладів вищої освіти. Крім цього, заявлені оновлення IT-програм для ТОП-5 університетів та реформа професійно-технічної освіти із залученням приватного сектору. Тому є потреба в аналізі можливостей, ризиків та обмежень щодо цих двох цілей. Стосовно вищої освіти презентація пропонує дещо інші пріоритети, ніж сам План, що потребує подальшого узгодження.

Підготовлено в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку впроваджує Міжнародний фонд «Відродження» за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні та Міжнародного фонду «Відродження».