Розпочався новий місяць і настав час платити за оренду. Звісно, під час війни це речення звучить дещо абсурдно, мовляв, яка оплата, коли в будь-який момент ракета може влучити у будівлю. Однак протягом останніх днів я прочитала декілька історій про те, як власники нерухомості, попри все, вимагають гроші за оренду. Спершу, я побачила пост знайомої про те, що її друзям у Києві власник квартири погрожує виселенням за несплату. Згодом, в іншій соцмережі з’явився скрін листування з лендлордом, який наполягав на вчасній оплаті, наче нічого не сталося. У коментарях ще одна знайома розповіла, що у місті на півдні, поки орендар відвозив родину в безпечне місце, власник квартири змінив замок і відмовлявся давати ключі без оплати за два місяці наперед. Зараз ми не знаємо, наскільки поширені такі історії. Проте таких випадків не повинно ставати більше, оскільки наявність дому рятує життя, особливо під час війни.

Передусім, для багатьох людей дім зараз є найбільш безпечним місцем серед доступних. Дехто не має поблизу бомбосховища. Хтось за станом здоров‘я не може спускатися в і підійматися з укриття. Саме тому коридори, ванни квартир і будинків стали місцями, де можна перечекати загрозу. 

Крім того, в українських містах запроваджена комендантська година, під час якої цивільному транспорту і мешканцям міст заборонено перебувати на вулиці без спеціальних перепусток. Міські голови з різних куточків України звертаються до містян з проханням залишатися вдома і не виходити нікуди без нагальної потреби. Сьогодні як ніколи важливо, щоби дім був у кожного і кожної, незалежно від того, чи можуть вони сплачувати за нього.

В Україні багато людей, які орендують житло. У великих містах орендарі і орендарки становлять щонайменше 8% населення, а це десятки і навіть сотні тисяч людей і родин. Навіть поза воєнним часом, вони знаходилися у більш вразливому становищі, ніж ті, хто мають житло у власності. Орендарі, зазвичай, витрачають вищу частку свого доходу на житло, ніж власники нерухомості. Відповідно, у них є менше можливостей заощаджувати і готувати фінансову подушку безпеки. Особливо критичною ситуація є зараз, адже багато людей втратили роботу і не знають, коли зможуть отримати зарплату.

Під час війни складно планувати довгостроково. Події змінюються щогодини, а рішення, залишатися у місті чи поїхати з нього, люди можуть приймати раптово, з огляду на особисті обставини і безпекову ситуацію. З одного боку, багатьом людям важко гарантувати, що вони житимуть в своїй теперішній квартирі чи будинку протягом наступного місяця. Можливо, гроші, які вони сьогодні витратять на оренду, завтра знадобляться їм для переїзду. З іншого боку, власники нерухомості не можуть обіцяти її збереження протягом наступних чотирьох тижнів. 

У цей непевний для нас усіх час, я закликаю орендодавців дотримуватися українського законодавства. І нагадую, що згідно зі статею 47 Конституції України ніхто не може бути позбавлений житла примусово інакше, ніж за рішенням суду. Я також пропоную запровадити заборону на виселення з орендованого житла на час воєнних дій. У світовій практиці житлових політик вже існує досвід таких заборон, які запроваджувалися під час кризових і надзвичайних ситуацій. Схожі механізми задіювали уряди США, Німеччини, Канади, Аргентин, Іспанії, Канади під час пандемії. А в Україні мораторій на виселення для боржників за іпотекою діяв до вересня 2021 року. Потрібно пам’ятати, що наявність житла є однією з базових умов безпеки і зараз необхідно робити все можливе, щоби якомога більше людей не залишалися на вулиці.

Звісно, орендодавці теж опинилися у надзвичайних умовах і вразливій ситуації. Орендна плата могла бути для них важливим джерелом доходу, так необхідним у критичних умовах. Не йдеться про те, щоби звинувачути кого-небудь чи давати моральні оцінки. Відповідальність за всі складнощі і страждання несе держава, яка розпочала війну. Всі люди в Україні не є сьогодні в безпеці, мають загрози своєму життю, а також складнощі чи неможливіть задовольняти базові потреби. У цій ситуації особливо важливими є взаємодопомога, людяність і суспільна солідарність, відмова від збільшення своєї безпеки коштом безпеки тих, хто поруч.

Ми вже бачимо прояви такої підтримки у всіх куточках України і світу. В багатьох країнах десятки тисяч людей виходять на протести, щоби підтримати України. Мешканці і мешканки Тбілісі та інших міст Європи безкоштовно пропонують свої квартири для тих, хто не можуть повернутися додому. У Польщі, Німеччині, Словаччині діють групи у соціальних мережах, де люди пропонують прихисток незнайомим людям, які опинилися у скрутній ситуації. У Львові, Чернівцях, Хмельницькому, Тернополі і ще десятку українських міст жителі і жительки приймають переселенців з дітьми і домашніми тваринами в свої оселі. Кожен і кожна зараз намагаються надавати посильну допомогу іншим людям. Ця взаємодопомога і солідарність є важливою складовою нашого захисту, так необхідною для виживання і перемоги у цій війні.