Я отримав запрошення від Департаменту містобудування та архітектури КМДА взяти участь у стратегічній сесії громадського обговорення з формування завдання на розробку містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану міста Києва». По-перше, дякую за це запрошення!

Розробка нового Генерального плану Києва була серед пʼяти головних вимог Маршу за Київ, одним зі співорганізаторів якого Cedos був три роки тому. Після консультацій з колегами, разом із якими ми готували Марш, я вирішив прийняти запрошення і взяти участь у стратегічній сесії.

У квітні Київрада ухвалила рішення про внесення змін до Генплану (рішення № 377/8343 від 11.04.2024). Ця процедура регулюється постановою уряду № 926 від 01.09.2021. Департамент містобудування та архітектури КМДА, який Київрада визначила замовником внесення змін до Генплану, йде за цією процедурою.

На події головний архітектор пан Олександр Свистунов розповів, що департамент провів серію зустрічей з різними міністерствами, відомствами і сусідніми громадами, щоби зібрати державні інтереси. Формується робоча група: визначені представники КМДА і Київради, у листопаді збирали пропозиції кандидатур від громадськості. Робоча група має сформувати технічне завдання («завдання на розроблення містобудівної документації») для тендеру, який визначить розробника Генплану. 28 листопада була стратегічна сесія, результати якої мають врахувати під час створення завдання.

На стратсесії були архітектори, зокрема представники Спілки архітекторів, керівники профільних департаментів КМДА, експерти і представники громадянського суспільства. Модерував Павло Шеремета, організаційним партнером був проєкт GIZ «Інтегрований розвиток міст в Україні ІІ».

Захід транслювався онлайн, напрацювання стратегічної сесії згодом опублікують на сайті Департаменту містобудування та архітектури КМДА.

Спочатку була презентація від головного архітектора, потім — робота в групах з презентуванням і коментуванням напрацювань груп. До обіду обговорювали принципи та ідеї щодо чотирьох вимірів: «Київ для Києва», «Київ для передмістя», «Київ для України», «Київ для Європи і світу». Після обіду обговорювали ідеї і принципи щодо пʼяти сфер: «гуманітарна політика», «локальна економіка», «просторове планування», «транспортна мобільність», «довкілля та ресурси».

Ось пропозиції, які я озвучував:

  • Якщо буде виявлятися, що цілі «Києва для Європи і світу» суперечать цілям «Києва для Києва» — треба пріоритизувати останні, бо люди, які живуть тут, важливіші за глобальне позиціонування і міжнародну роль.
  • Потрібно створювати соціальне муніципальне житло, яке би було рівномірно розподілене у місті, щоб не було сильних просторових нерівностей. Натомість, хорошим рішенням є зобов’язання обов’язкового створення певних часток комерційного, доступного і соціального житла при новому будівництві.
  • Має бути мережа універсальних вбиралень і бюветів або фонтанчиків з питною водою, бо це питання базової людської гідності.
  • Мережа закладів дошкільної, середньої, вищої, професійно-технічної освіти, освіти дорослих має давати якісну і доступну освіту. Важливо, щоби не було суттєвих нерівностей у якості освіти в публічних і приватних закладах.
  • Потрібні притулки для бездомних людей.
  • Безбарʼєрність має бути одним з головних принципів у кожній зі сфер розвитку міста.
  • Треба мати комплексну програму інтеграції мігрантів як частину можливої відповіді на демографічні виклики, щоби уникнути соціального виключення етнічних спільнот.
  • Варто реалізувати принцип 15-хвилинного міста.
  • Треба створити мережу громадських, культурних, соціальних центрів у межах концепції 15-хвилинного міста, які б виконували освітні функції, були доступні для проведення заходів, зустрічей, громадської діяльності, надання соціальних послуг. Можливо, мережа бібліотек/медіатек, муніципальних кінотеатрів, шкіл, хабів й інших установ може стати основою такої мережі.
  • Пішохідна, спортивна і дозвіллєва інфраструктура і публічні простори потрібні для здорового життя в місті.
  • Багатофункціональна забудова середньої висотності є чудовим рішенням для Києва, яке би могло стати основним.
  • Важливим є обмеження забудови історичних ареалів та незабудованих територій, натомість варто пріоритизувати будівництво на brownfields.
  • Під час розроблення Генплану треба зважати на вартість рішень і, можливо, не обирати ті варіанти, реалізація яких не є реальною наразі.
  • Варто застосовувати інтегрований підхід, який показав свої переваги під час створення Концепції інтегрованого розвитку Подільського району.
  • Ми не маємо будувати дорогу над Либіддю, забудовувати екопарк Осокорки, острови і Дніпровські схили включно з Юрковицею.

Про необхідність адаптації до зміни клімату, сортування і переробки сміття, обмеження розростання й компактного міста, створення пішохідних і велосипедних зв’язків, розвиток трамваїв, а також про потребу управління агломерацією сказали до мене.

Мої враження від події суперечливі. Загалом більшість озвучених думок були добрі, такі, з якими можна погодитися. Звісно, були деякі винятки. Так, представник Громадської ради при КМДА запропонував відбудувати Десятинну церкву і Княжий палац — я з цим не можу погодитися. Була дискусія про те, чи є у Києва виробничий та індустріальний потенціал — з цього приводу я не надто впевнено почуваюся, аби щось казати однозначно. Тим не менш, ніби всі погоджувалися з важливістю природи і захисту памʼяток, сталої мобільності та розвитку людського потенціалу. Для мене, втім, є великим питанням, чи справді всі присутні мали на увазі одне і те ж, використовуючи ті самі слова.

Сьогодні Київ інвестує в автомобільні розвʼязки замість громадського транспорту, забудова екопарку Осокорки триває, дорога над Либіддю може з’явитися, у освітній сфері є багато потенціалу до покращення, укриття облаштовують не так швидко, як хотілося б, памʼятки зносять. На жаль, довіра між КМДА і громадянським суспільством не є дуже сильною. Безперечно, було б добре її зміцнити. Особливо на тлі війни, було б добре нам всім разом працювати над кращим майбутнім для міста, а не боротися одні з одними. Такі події, де можна знайти точки перетину, щонайменше на цьому дуже загальному рівні, є важливими, мабуть. Добре мати можливість більше почути і зрозуміти іншу сторону, вона теж, зі своєї перспективи, намагається зробити місто кращим, має проблеми і виклики на цьому шляху.

Пан Андрій Миргородський сказав, що «в Генплані мають превалювати інтереси міста, а не бізнесу». З цим важко не погодитися і всі ніби погоджуються з цим. Водночас є враження, що різні люди можуть мати на увазі різні речі, говорячи про це. Що таке «інтереси міста»? І що таке «інтереси бізнесу»? Про який «бізнес» ідеться? Наскільки сильно «превалювати»? Різні люди будуть готові на різні компроміси. З цього народжуються конфлікти. Рішення, які приймає хтось один, є геть неприйнятними для інших. Теоретично, Генеральний план міг би бути документом, в якому зафіксовані певні домовленості з цього приводу. Процес його розробки міг би бути процесом пошуку таких домовленостей через діалог і громадські обговорення. Однак, чи реально зробити це зараз на практиці? Чесно кажучи, для мене це питання залишається відкритим, а кількість сумнівів — доволі значною, на превеликий жаль. Дуже хочеться, аби це таки сталося.