Важливим інструментом стимулювання розвитку країни є впровадження інновацій в економіці. Особливо це важливо для країн, що розвиваються (до яких належить і Україна), адже саме за допомогою інноваційних розробок та нових знань країна може збільшити продуктивність економіки, а отже, і підвищити свою конкурентоспроможність на світових ринках. Саме це стимулює економічне зростання, що одночасно забезпечує і підвищення зайнятості населення. У свою чергу, розвиток та запровадження інновацій фактично забезпечують наукові дослідження та технічні розробки (НДТР). Тож з метою підвищення рівня економічного зростання держава має стимулювати розвиток НДТР.

Згідно зі звітом ОЕСР щодо науки і технологій, витрати на НДТР є основним показником, який відображає рівень докладених країною інноваційних зусиль. Крім того, щоб мати можливість порівнювати такі зусилля між країнами, для оцінки рівня інноваційності використовують показник питомої ваги витрат на НДТР у ВВП країни.

Питома вага витрат на виконання наукових досліджень та технічних розробок у ВВП

 

Джерело: Статистика Eurostat та ОЕСР (Main Science and Technology Indicators)

Якщо поглянути на зміну питомої ваги НДТР у ВВП України в 2000—2014 роках, очевидною стає тенденція до зменшення важливості витрат на НДТР. Якщо у 2000 році частка НДТР у ВВП становила 1,2%, то у 2014 році вона стала майже вдвічі меншою — 0,66%. Ці показники в порівнянні з країнами ОЕСР є надзвичайно малими, а спадна тенденція може в майбутньому негативно відобразитися на економічному зростанні країни. Для порівняння, середні валові видатки на НДТР у країнах ОЕСР у 2013 році становили 2,36% ВВП, а в країнах ЄС — 1,91% ВВП. Крім того, в ОЕСР та ЄС надзвичайно мало країн, які інвестують в НДТР менше 1% ВВП (у 2013 році — 6 та 3 країни відповідно). Загалом, у середньому країни ЄС та ОЕСР за останні роки показують тенденцію до збільшення питомої ваги НДТР у ВВП, тоді як Україна опустилася нижче показника Росії і відстає дедалі більше.

Джерела фінансування витрат на виконання наукових досліджень та технічних розробок у країнах ЄС, Росії та Україні, %

 
 
 

Джерело: Статистика Eurostat та ОЕСР (Main Science and Technology Indicators)

В Україні близько половини витрат на виконання наукових робіт та технічних розробок фінансує держава, до 30% — приватний сектор і більш ніж 15% — іноземні джерела. Цікаво, що з 2008 року можна спостерігати тенденцію до зростання частки фінансування НДТР як за рахунок приватного сектору (з 27,1% до 29% у 2013 році), так і за рахунок іноземних держав (з 15,6% до 21,6% у 2013 році). Відповідно, частка фінансування НДТР за рахунок держави відчутно зменшилася (з 55,2% до 47,7% у 2013 році). Загалом, в Україні у розподілі фінансування НДТР за джерелами надходження коштів частка державних коштів відіграє основну роль, в той час як підприємницький сектор посідає тільки друге місце.

Для порівняння, згідно з Eurostat, у середньому в країнах ЄС у 2012 році більше половини (55,0%) витрат на НДТР фінансував бізнес, близько третини (32,8%) — держава, а 9,7% були фінансовані з іноземних джерел. В інших розвинених країнах частка витрат на НДТР з боку бізнесу є ще вищою. Наприклад, у Японії (2011 рік) це 76,5%, у Китаї — 74,0% (2012 рік), у Сполучених Штатах Америки (2012) — 59,1%. Цікаво, що, крім України, частка державних витрат на НДТР є також значною в таких країнах як Росія, Кіпр, Румунія та Греція, де вона становить більше половини: відповідно, 67,6% у Росії в 2013 році, 66,4% на Кіпрі в 2012 році, та 52,3% в Румунії й 52,3% у Греції в 2013 році.

Фінансування витрат на виконання наукових досліджень та технічних розробок за секторами діяльності у 2010 та 2013 рр., млн. грн.

 
 
 

Джерело: Статистичний збірник Державної служби статистики України «Наукова та інноваційна діяльність в Україні», 2014 рік. На графіку дані за 2010 рік не відображають незначні витрати у приватний неприбутковий сектор, а у 2013 році таких витрат взагалі не було.

Якщо розглянути витрати на НДТР за джерелами фінансування у секторальному розрізі, видно, що за рахунок бюджетних коштів переважно фінансуються роботи в державному секторі. Видатки на НДТР у секторі вищої освіти також переважно отримують фінансування з бюджетних коштів. Проте, оскільки в порівнянні з іншими секторами витрати на НДТР у секторі вищої освіти невеликі, то в абсолютному вираженні з бюджетних коштів сектор вищої освіти та підприємницький сектор отримують фінансування майже однаково. Загалом же підприємницький сектор отримує найбільше коштів на розвиток НДТР — передусім від українських та іноземних замовників, а також із власних коштів організацій.

У 2013 році видатки з бюджету на НДТР у державному секторі зросли в порівнянні з 2010 роком. Також відчутно зросло фінансування НДТР у підприємницькому секторі — передусім за рахунок збільшення видатків із власних коштів організацій. Водночас рівень фінансування НДТР від українських та іноземних замовників майже не змінився. Тож тенденція до фінансування НДТР у державному секторі за рахунок бюджетних коштів, а в підприємницькому секторі за рахунок коштів приватних замовників за ці роки тільки посилилася.

Фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт за галузями наук, %

 

Джерело: Статистичний збірник Державної служби статистики України «Наукова та інноваційна діяльність в Україні», 2014 рік.

В Україні значна частка видатків (у середньому 60%) на наукові дослідження та технічні розробки надходить до сфери технічних наук, і ще близько 30% — до природничих наук. Відповідно, з решти видатків на НДТР близько 5% йде на проведення досліджень у сфері суспільних наук, а ще до 2% — на дослідження у сфері гуманітарних наук.

Із 2005 року проявляється тенденція до зменшення частки видатків на НДТР у сфері технічних наук. Одночасно можна спостерігати певне збільшення частки витрат на НДТР у сферах суспільних та гуманітарних наук, а також значний ріст частки витрат на НДТР у природничих науках.

Оскільки найбільший та найшвидший ефект від НДТР є у високотехологічних галузях, то, відповідно, підтримка запровадження інновацій саме в них найбільше сприятиме економічному розвитку. Зважаючи на значну концентрацію високотехнологічних напрямків як у природничих, так і в технічних науках, скорочення частки технічних наук навряд чи позитивно вплине на економіку країни.

Обсяги наукових та науково-технічних робіт за секторами та видами робіт, тис. грн.

 
 
 
 

Державний сектор Підприємницький сектор Сектор вищої освіти

Джерело: Статистичний збірник Державної служби статистики України «Наукова та інноваційна діяльність в Україні», 2014 рік. Дані за 2010 рік не відображають незначні обсяги НДТР у приватному неприбутковому секторі, які пішли на виконання науково-технічних розробок. У 2013 році НДТР у цьому секторі взагалі не відбувалися.

В Україні найбільший обсяг фундаментальних досліджень виконують у державному секторі (у 2013 році — майже 90%). Прикладні дослідження також в основному виконує державний сектор, проте в цьому випадку його частка становить уже більше 60%. У свою чергу, науково-технічними розробками державний сектор майже не займається. Більш ніж 90% таких робіт припадають на підприємницький сектор.

У 2013 році в порівнянні з 2010 роком державний сектор відчутно збільшив обсяг виконаних фундаментальних та прикладних досліджень. Водночас підприємницький сектор значно збільшив обсяг науково-технічних розробок, проте і так незначний обсяг фундаментальних досліджень, виконаних у підприємницькому секторі, значно скоротився.

Результати фундаментальних та прикладних досліджень значною мірою відобразяться на економічному рості країни тільки у довго- та середньостроковому періоді, в той час як результати науково-технічних розробок можна очікувати вже у короткостроковому періоді. Тож, фактично, державний сектор нашої країни проводить дослідження, спрямовані на майбутнє, а нинішній економічний ріст повинен стимулювати саме підприємницький сектор.

Згідно з Eurostat, різницю в загальних витратах на НДТР як частки ВВП між країнами досить часто пояснює різниця таких видатків саме на підприємницький сектор. Наприклад, у країнах ЄС у 2013 році на потреби підприємств в НДТР пішов 1,28% ВВП Євросоюзу, у Японії в 2011 році на бізнес пішли 2,6% ВВП таких витрат, а в США у 2012 році — 1,96%. Одночасно частка ВВП, витрачена на НДТР у державному секторі та секторі вищої освіти, у всіх цих країнах приблизно однакова. Відповідно, саме розробки і дослідження для підприємницького сектору відіграли головну роль у різниці показників питомої ваги НДТР у ВВП між цими країнами. Країни ЄС із відносно високою часткою видатків на НДТР у підприємницькому секторі до ВВП (Фінляндія, Швеція, Данія, Словенія, Австрія та Німеччина) також належать до країн із високою загальною питомою вагою НДТР у ВВП. Не винятком є і Китай, у якого за останні роки значно зросло відношення витрат на НДТР до ВВП. З 2008 до 2012 року частка ВВП, витрачена на НДТР у підприємницькому секторі Китаю, збільшилася на 0,43 в.п., та тільки на 0,05 та 0,03 в.п. в державному секторі та секторі вищої освіти відповідно.

Фінансування витрат на виконання наукових і науково-технічних робіт за секторами діяльності,%

 
 
 

Джерела: Статистичний збірник Державної служби статистики України «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» (2014 рік) та розрахунки на основі даних Eurostat. На графіку дані за 2010 рік для України не відображають незначні витрати у приватному неприбутковому секторі, а в 2013 році таких витрат взагалі не було.

Якщо ж розглянути розподіл витрат на виконання наукових досліджень та технічних розробок у секторальному розрізі в Україні, то можна побачити, що стабільно більш ніж 50% витрат ідуть на фінансування НДТР у підприємницькому секторі та до 40% у державному секторі, який переважно отримує кошти з бюджету.

Проте з 2005 року частка НДТР у підприємницькому секторі зменшилася з 65,11% до 55,26% у 2013 році, а в державному секторі та секторі вищої освіти — навпаки, збільшилася. При тому, якщо частка фінансування сектору вищої освіти збільшилася досить незначно (з 4,72% у 2005 році до 6,16% у 2013 році), то частка державного сектору виросла з 30,17% у 2005 році до 38,58% у 2013 році.

У країнах ЄС найбільше фінансування також отримує підприємницький сектор — більше 60% від загальних витрат на НДТР. До 24% витрат на НДТР отримує сектор вищої освіти. Державний же сектор в ЄС отримує найменше фінансування НДТР (до 13%). Загалом розподіл витрат на НДТР в ЄС має відносно стабільну структуру.

У свою чергу, в Росії, як і в країнах ЄС, підприємницький сектор отримує більше 60% від загального фінансування НДТР. Частка ж фінансування державного сектору в Росії є в декілька разів вищою, ніж у ЄС, хоча все одно відчутно меншою, ніж в Україні. Якщо у 2013 році в Росії державний сектор отримав 30,63% від загального фінансування НДТР, то в Україні цей показник у тому ж році становив 38,58%. Водночас частка фінансування НДТР у секторі вищої освіти в Росії хоч і зросла у 2013 в порівнянні з 2008 роком, проте все одно більше 10% не склала. В Україні ж цей сектор має ще гірше фінансування. За останні роки частка фінансування сектору вищої освіти більше 7% так і не сягнула. Тенденцію до незначного фінансування сектору вищої освіти на користь державного сектору як в Україні, так і в Росії можна фактично назвати традицією в фінансуванні НДТР, яка не обов'язково має негативний вплив.

Висновок

Зважаючи на те, що саме НДТР сприяє економічному зростанню країни, Україні потрібно передусім стимулювати ріст питомої ваги НДТР у ВВП. Як показує досвід іноземних країн, цього можна досягти, створивши сприятливі умови для фінансування НДТР із коштів підприємницького сектору. Зважаючи на короткострокові потреби економічного росту, бажано також закцентувати увагу на НДТР саме у високотехнологічних секторах економіки.

Щоб поліпшити ефективність використання бюджетних коштів на НДТР, державі потрібно також краще диверсифікувати розподіл коштів за секторами діяльності та за видами виконаних робіт. Наразі частка бюджетних коштів, спрямована на виконання НДТР у державному секторі, значно перевищує частку таких видатків на потреби інших секторів. У свою чергу, державний сектор майже повністю орієнтований на проведення фундаментальних та — дещо менше — прикладних досліджень.

Водночас необхідно розвивати більш тісну співпрацю між секторами. Наприклад, стимулювати замовлення на проведення досліджень для державного сектору у представників приватного сектору чи сектору вищої освіти тощо. Загалом посилення взаємодії між державою, бізнесом і університетами має стратегічне значення для розвитку нашої країни, бо наразі кооперація між ними є дуже слабкою.

Підсумовуючи сказане, нагальною потребою у сфері НДТР є визначення пріоритетів у державній політиці, які би включали як додаткове державне фінансування певних галузей наук та податкове стимулювання для бізнесу в цих галузях, так і акцент на методах посилення взаємодії між різними секторами діяльності.